Лише за тиждень і лише на Харківщині Збройні сили України звільнили близько 8,5 тис. квадратних кілометрів території України. Цей блискавичний наступ викликав серед українців справжній підйом радості й гордості і вкотре збурив щире захоплення цивілізованого світу. А тимчасом кремлівський диктатор, з трудом приховуючи розгубленість і ляк, харамаркає у «зомбоящику» для своїх довірливих підданих нову маячню про чергове «перегрупування сил» російської армії.
Як змінилася ситуація на фронті, зокрема на його південному напрямку, розповіла на брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ начальниця об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк.

За її словами, успіхи ЗСУ і на південному театрі бойових дій доволі переконливі. Український переможний прапор замайорів у населених пунктах Херсонщини: Високопіллі, Нововознесенському, Білогірці, Сухому Ставку, Миролюбівці.

– Ми просунулись на різних ділянках від чотирьох до кількох десятків кілометрів. Уже звільнили територію площею близько 500 квадратних кілометрів.

Наталія Гуменюк не приховує, що звільнені території все ще залишаються небезпечними. Ворог обстрілює населені пункти, а до того ж, відступаючи, замінував частину території. Речниця наголосила: місцевому населенню слід дуже остерігатися.

Напруженою ситуація залишається і в інших південних областях України.

– Вони продовжують обстрілювати Миколаївщину, особливо території громад на лінії зіткнення, і Криворіжжя, Нікопольщину. Ворог намагається посилити психологічний тиск, щоб сформувати сприйняття, що вони хоч і відступають під нашим натиском, але це нібито нічого не значить, – наголосила Наталія Гуменюк.

Окупанти намагаються створювати ілюзію, що ситуація «під їхнім контролем». Однак, тим, хто зустрівся з нашими воїнами «лицем до лиця», не до ілюзій. Велика кількість окупантів готова скласти зброю, а наші служби інформують їх, як це правильно зробити.

– Вони знають, що Україна дотримується норм Міжнародного гуманітарного права. Ми проводимо з ними роботу – листами, вербальними засобами інформуємо підрозділи окупаційних військ, як вони можуть вийти з цієї «спецоперації», зробити свій підрозділ небоєздатним, правильно скласти зброю, перейти в «обмінний фонд», і цим зберегти своє життя.

Як зауважила речниця, стратегічно важливим для окупантів є Чорне море, саме звідти ворог систематично обстрілює територію нашої держави. А втім:

– Море штормить, – констатує пані Гуменюк. – Море з нами заодно, воно тримає окупантів в безпосередній близькості до пунктів їхнього базування на тимчасово окупованій території в Криму. Вони не можуть посунутися ближче, ховаються за мисом Тарханкут, оскільки усвідомлюють, що відсутність крейсера («Москва» – ред.), системи протиповітряної оборони, яку вони намагалися облаштувати на острові Зміїний, робить їх вразливими. Вони не можуть висуватися ближче до наших берегів, бо тут їх можуть вразити. Але тримають запас високоточної зброї: 4 надводних ракетоносії, споряджені 26-ма ракетами типу «Калібр». Тому сигнали повітряної тривоги для всіх обов’язкові. Також у море виведено великі десантні кораблі, але це скоріше спроба психологічного тиску і намагання якось підтримати моральний дух своїх підрозділів.

Від успіхів нашої армії окупанти буквально скаженіють, посилюють репресії до жителів загарбаних територій. Як повідомила Наталія Гуменюк, росіяни влаштовують обходи, шукаючи учасників руху спротиву. Відтак велика загроза нависла над українцями-чоловіками, як перебувають під окупацією: російська вояччина чи не в кожному бачить свого потенційного ворога.

Доблесні Лицарі України йдуть у наступ. Великою ціною добуваючи у рашистських загарбників кілометр за кілометром рідної землі. Але наша сталева міць, наша воля до перемоги, наша одностайність несуть ворогу безславний крах.

– За два тижні тільки на південному напрямку знищено понад 1800 окупантів, понад 500 одиниць автобронетехніки, понад 122 танки, 2 літаки, 2 гелікоптери, і близько 10 крилатих ракет, якими ворог намагався нанести ураження у нашій зоні відповідальності, – поінформувала Наталія Гуменюк. І не забула згадати про трофеї. Окупанти тікаючи воліють забрати з собою намародерене. Лишають натомість зброю, техніку, боєприпаси. Наші воїни усе це ретельно підбирають. І запевняють: трофейні боєприпаси належним чином відправлять услід їхнім колишнім горе-господарям.