Згуба, сльози, страждання, біль, гіркі шкодування за втраченим минулим і людьми, які колись були його частиною. Це тисячолітня історія війн очима дорослих. Та ще важче сприймати війну дітям: вони надто невинні, беззахисні та безтурботні для неї. Але ця потвора доконче мусить зачепити кожного, вона не буде розбиратися, хто на це заслуговує, а хто ні, не зважить на статус, вік, релігію, ні на що.

Багато століть тому знайшлася сила для противаги війні. Могуть, яку неможливо полонити, – Слово. Хоча найчастіше саме слова і спричиняють війни. Непереборна зброя в руках тих, хто знає, що з нею робити.

Дев’ятирічною Лізель Мемінґер, головна героїня роману «Крадійка книжок» австралійського письменника Маркуса Зусака, втратила батька-комуніста, брата, від неї відмовилася мати. На її юну долю випало багато випробувань і страждань, але Лізель мужньо витримує ці удари. Їй поступово відкривається сила і значущість слова, зрештою ця любов до слів рятує їй життя.

Своїм романом Зусак глибоко занурює читача у світ дитини, це ніби повернення в казкову країну, якою донедавна блукав і сам, дивуючись та захоплюючись її чудесами, і пірнання у цю чистоту зігріває, бадьорить не згірш од ковтка вранішньої кави.

Як важливо зрозуміти, що таке кохання. І, найголовніше, вчасно відчути його, до того моменту, коли станеться те, що не можна змінити… Як важко виявити велике любляче серце за маскою сварливої жінки… Інколи «чужі» люди можуть стати ближчими та ріднішими за кревних родичів… Як стати щасливим усупереч війні, що вирує довкола…

І це геть не все, про що йдеться у цій дивовижній, незабутній історії, оповідачем якої невипадково стала… Смерть. Хто ж іще міг так безвідповідально пожалітися маленькій крадійці книжок,  так повно розповісти про свою роботу, про душі, що вислизають з рук простісінько до неба. Туди, де просторінь сяє неповторною барвою.

Занурившись у цю історію, неможливо залишитися стороннім спостерігачем –  мимоволі стаєте її частиною. І вже дивитеся на світ іншими, яснішими  очима…