Російська пропаганда славиться своїми неймовірними вигадками, за межами здорового глузду. Жертвами цих атак найперше стають самі росіяни, внутрішній, так би мовити, споживач. На це і розраховують кремлівські фейкомети – розлютити людей, вселити ненависть до країни та народу, кого правителі РФ узяли під приціл. Уже понад 7 років під таким прицілом російського окупанта – Україна й українці.

Якщо спочатку негативними характеристиками придворні путінські пропагандисти наділяли лише «радикалів», «майданутих», «нациків», то тепер, схоже, росіянам прищеплюється ненависть до всього українського народу. Звідси вигадана історія із «распятим мальчіком», а нещодавно з’явилася нова, і знову про «мальчіка». На цей раз його нібито вбив… український безпілотний літаючий апарат, скинувши бомбу прямо на дитину. І це, зважте, в глибині території, захопленої окупантами, (за 15 кілометрів від лінії розмежування). Якими б не були маразматичними вигадки російських пропагандистів, сам факт інформаційної війни є серйозною складовою війни всеосяжної. Отже давати гідну відсіч інформаційним атакам життєво необхідно.

На цьому наголошували учасники конференції, присвяченій інформаційній війні Росії проти України.

Фахівці, зокрема, детально проаналізували, як кремлівські пропагандистські махінатори творили фейк про «убітого мальчіка». Спершу цю «новость» активно  мусолили цю інформацію російські ЗМІ. Як зазначила керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Любов Цибульська, це був початок спецоперації.

Звісно українська сторона намагалася перевірити достовірність цієї інформації. Дочекавшись цього, російські пропагандисти приступили до наступного етапу нагнітання: звинуватили Україну в ігноруванні цього «факту». Згодом на російських каналах з’явилися «репортажі про хлопчика», названо його ім’я, знято розмову з його батьками, тут-таки у сюжетах пригадали попередні набрехані «історії вбивства дітей», – і все це Росія охрестила «геноцидом». Заодно Україну звинуватили і в тому, що вона нібито готує напад на Донецьк і Луганськ. Протягували паралелі з геноцидом в Сербії, хоча як зауважила Любов Цибульска, Кремль раніше не підтримував прагнення ООН визнати геноцид в Сербії. Але хто вже про це пам’ятає?..

В результаті з’ясувалося, що вбитий хлопчик все ж таки був, але місце, де сталася трагедія, далеко від позицій українських військових, і направити дрон на таку відстань нереально – його б помітив і знищив противник.

Медіаексперти Галина Петренко (ГО «Детектор-медіа) та Руслан Дейниченко (інтернет-проєкт «Стоп-фейк») наголосили на розбіжностях оприлюдненої росіянами інформації. В інформаційній гарячці (якомога швидше подати «смажене») різні ЗМІ публікували геть різні фейкові фото. Разюче різнилися й посилання на «джерела інформації» про загибель дитини. До спостерігачів ОБСЄ ця інформація від бойовиків потрапила лише через 3 дні. Саме це зволікання позбавило можливості отримати більше деталей: від чого саме загинув хлопчик, який тип зброї використаний… На це й було розраховано.

Представники ОБСЄ все ж таки змогли поговорити з сусідами хлопчика, які впевнено заявили, що не чули та не бачили жодних слідів безпілотника, а також висловили свою підозру про причетність родини до цієї трагедії. Оскільки його родичі зберігали вдома вибухонебезпечну зброю, тому, ймовірніше за все, саме це і спричинило трагедію: через необережне поводження з боєприпасами дитина підірвалася.

Отаким гидким пропагандистським варивом годують росіян з брудного кремлівського казана. Принагідно варто згадати їхню попередню брехню про «распятого мальчіка». Журналісти телеканалу «Дождь» поспілкувалися з жителями міста, на центральній площі якого начебто відбулася публічна привселюдна акція «распятія». І… не знайшли жодного свідка. А звідки їм узятися, коли цього просто не було? Та й саме «першоджерело», дружина колишнього «беркутівця», яка  так «смачно» стелилася перед російськими телекамерами, як з’ясувалося, сама нічого не бачила.

Міра цинізму російських пропагандистів зашкалює. Формулу пропаганди гітлерівського поплічника Геббельса, яку любить цитувати Путін («чим неймовірніша брехня, тим швидше в неї повірять»), його медійні «зінські щенята» всотали у кров і плоть. Звісно, до такої брудної «зброї» нам удаватися не треба – у наших руках надпотужне «озброєння, всім видне», – Правда. Нею треба посилювати нашу масштабну і разючу контрпропагандистську атаку.