Лише 73% укриттів столиці доступні киянам під час тривоги. З них тільки 20% мають каналізацію, 30% – запас води та водопостачання, ще 30% електрифіковано. Таку інформацію озвучила на пресконференції Іванна Мальчевська. Вона координує Групу громадського моніторингу «ОЗОН», котра ініціювала кампанію перевірки укриттів Києва.

Почати досліджувати таку актуальну проблему у семи великих містах України волонтерів спонукав пост у Facebook, про те як мешканця Києва не пускали в укриття під час тривоги. Відтак у листопаді минулого року «ОЗОН» розгорнув кампанію, щоб громадяни мали вільний доступ до якісних укриттів. Волонтери перевіряють укриття свого міста, фіксують їхній стан та надають інформацію владі.

Як пояснює координаторка групи, про доступність укриттів засвідчує найперше позначка на офіційній мапі, інформація, як до них можна легко та швидко дістатись, вказівники та сам надпис на укритті. І звісно ж, чи воно відчинене, або чи доступне повідомлення, де можна знайти відповідальну особу, яка в разі потреби оперативно відчинить прихисток.

Якість укриття – це коли у сховищі комфортно перебувати щонайменше кілька годин. Коли воно оснащене місцями для сидіння, має запас води чи водопостачання, освітлення та електрику, вентиляцію, каналізацію.

– Результат перевірки показує, що у 27% укриттів неможливо знайти, – зазначає Іванна Мальчевська. – Вони або фактично відсутні, або туди немає жодних вказівників чи покажчиків. Втім 47% проінспектованих об’єктів мали написи «Укриття», а 48% були відчиненими або на місці був комендант, який міг надати доступ до сховища.

Директор Департаменту муніципальної безпеки КМДА Роман Ткачук наголошує, що співпраця у цьому напрямі активно проводиться, звернення від небайдужих обробляються, а муніципальна влада шукає шляхи для розв’язання поширених проблем. Проте стан укриття залежить від того, хто тримає приміщення на балансі.

Олег Стоволос, начальник управління організації заходів цивільного захисту ДСНС у м. Києві, окреслив три найголовніші питання, варті пильної уваги:

– Перше, наявний фонд сховищ потребує фінансування. І співпраці з власниками, щоб ті належно дбали про приміщення. Друге: не всі власники приватних підвальних приміщень охочі співпрацювати. Вважаю, що потрібно шукати шляхи до порозуміння, створювати програми, субсидії для тих, хто зареєструє приміщення як офіційне сховище для громадян. Третє – недобросовісні забудовники. Попри законодавчі вимоги обов’язково проєктувати захисні споруди, власники новобудов не закладають таких приміщень.

Остання проблема має бути під пильним оком не лише влади, а й самих громадян. Покупці квартир, мусять вимагати у забудовника інформацію про укриття та його стан. Бо наявних споруд захисту киянам просто не вистачить.

На думку члена правління Асоціації ОСББ Андрія Ткаченка, відповідальність за стан укриття повинні взяти на себе мешканці конкретного будинку, а влада – підтримувати фінансово. Зокрема, впроваджуючи програми відшкодування частки витрат на приведення укриттів до ладу.

А небайдужі громадяни можуть за власною ініціативою перевіряти найближчі укриття, відповідні маркування та вказівники напрямку шляху до нього. І де має бути відповідальний комендант, або оприлюднено його контакти. Всі громадяни мають право доступу до захисту. І якщо з будь-яких причин не вас пускають до укриття – викликайте поліцію, а якщо укриття на замку – телефонуйте 101 та викликайте муніципальну аварійну службу, яка відчинить сховище.

Такі інструкції вже розробляють та оформлюють Київська міськдержадміністрація разом з Групою громадського моніторингу «ОЗОН».