Через  віки ми  повертаємося до першовитоків нашої християнської віри, яка понад тисячоліття осяває живлющим промінням душі вірних українців. Треба розчистити джерела нашої історичної пам’яті,  прийти до тих святинь, про які ми призабули у повсякденному суєтному…

Хто сьогодні знає про Чернігів, як про один із центрів християнства  Київської  Русі? Перший літописний спогад про місто датовано 907 роком  у «Повісті врем`яних літ» Нестора-літописця. Чернігівська дружина підтримала віщого Олега у поході на Царгород. Але дорогу на Візантію  сіверці знали ще за київського князя-християнина  Оскольда. У ті часи північний град був суперником Києву.

Мешканцям Чернігова до вподоби легенда про князя-богатиря Чорного, який, кажуть, заснував місто. На його честь вони навіть назвали одну з вулиць. І вірять, що родом з їхнього краю не лише Добриня Микитич і Соловей-розбійник. Що й Ілля Муромець, легендарний захисник рідної християнської землі, народився неподалік Чернігова та й похований тут,  в одному з понад двох сотень місцевих курганів, названому Гульбищем. І навіть те, що мощі святого Іллі Муромця покояться  у Києво-Печерській лаврі, справжніх чернігівців аж геть не бентежить.

Засновник київських печер святий Антоній теж родом із сіверського Любеча. На кілька років преподобний повернувся у рідні краї, де продовжив своє духовне подвижництво. Так не лише у Києві, а й у Чернігові з’явилися його, Антонієві печери.

З прийняттям християнства завдяки святому Антонію і багатству чернігівських князів місто стає одним із центрів православ’я Київської Русі. Син Ярослава Мудрого, чернігівський князь Святослав за прикладом батька заснував свою бібліотеку. А «Ізборнік Святослава»  став першою енциклопедією, де було зібрано тогочасні шедеври світової культури й науки.

Ярослава Мудрого називали «тестем Європи». Дві доньки чернігівського князя Святослава теж стали королевами –  Польщі й Угорщини. Ярослав спорудив Софійський собор у Києві, його син Святослав завершив у Чернігові будівництво величного Спасо-Преображенського храму. Він і донині залишається кафедральним храмом Землі сіверської. Багато віків собор один височів над містом. В його святих стінах знайшли вічний спочин чернігівські князі, славетні духовні і світські діячі краю. Тут поховано славетного князя Всеволода, до сили й величі якого звертався творець «Слова про Ігорів похід»:

Славний яр тур Всеволоде!
Стоїш ти на полі ратному,
Сиплеш на воїнів стрілами,
Гримиш об шоломи половецькі
Мечами гартованими.
(Переклад Максима Рильського).

Ще однією  усипальницею  місцевої знаті був Борисоглібський собор. Нині це перлина Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», де збереглися срібні з позолотою царські врата, витворені коштом Івана Мазепи.

Нагадаємо, що славетний гетьман, який кинув виклик кровожерливій Московії на чолі з Петром І, уславився своїм меценатством. Він відбудовував старі і зводив нові храми, не лише у Чернігові, а й у Києві, Батурині, Глухові, Полтаві. А ще в сіверській столиці за підтримки Івана Степановича  постав колегіум, найстаріший середній навчальний заклад України.  Його базою стала математична школа, яку наприкінці ХVІІ ст. разом з друкарнею та своєю кафедрою перевів із Новгород-Сіверського  визначний церковний діяч і просвітитель, архієпископ чернігівський Лазар Баранович.

У сімнадцятому столітті Чернігів отримав Магдебурзьке право, був адміністративним центром північних земель, але вже не міг змагатися з Києвом за першість. Одна із примітних будівель того часу – канцелярія полковника Якова Лизогуба, засновника яскравого козацького роду.

Пізніше її продали Івану Мазепі, тому архітектурну пам’ятку часто так і називають: «Будинок Мазепи». Полковий штаб розташовувався в центрі Чернігова під захистом оборонного валу і дюжини гармат. Нині тут міський парк – улюблене місце відпочинку. І побачень. Втім, якщо якась чернігівська панянка призначить вам сердечну зустріч «біля тринадцятої гармати», знайте: над вами гарненько пожартували. Адже цих військових реліквій тут лише дванадцять!

З кінця ХІХ ст. в місті жили письменник світового рівня Михайло Коцюбинський, видатний  поет-байкар Леонід Глібов, тут у земстві трудився класик літератури й автор славетного «Словаря української мови»  Борис Грінченко. Тут, на хорах Єлецького монастиря і  на знаменитих «суботах у Коцюбинського», проізростав поетичний геній Павла Тичини.

Я стою на кручі!  –
За рікою дзвони:
Жду твоїх вітрил я –
Тінь там тоне, тінь там десь.

З давніх-давен осердям міста була Красна площа. «Красна» з давньоукраїнської значить «красива». Вона, до слова, старша за однойменну московську. Правда, колись на площі процвітала торгівля, яка лишила за нею ще й свою історичну назву – «Торг». Сьогодні тут – осідок більшості адміністративних і культурних будівель обласного центру. І дякуючи  музично-драматичному театру імені Тараса Шевченка площу стали називати Театральною.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Чернігів зберіг історичну славу, у древніх та сьогочасних будівлях переплелися стилі, епохи й відгомін славетних і суперечливих історичних подій. Тут постали пам’ятники Іванові Мазепі, Тарасові Шевченку, Алєксандру Пушкіну, Михайлові Коцюбинському, Леонідові Глібову, воїнам-інтернаціоналістам і борцям за незалежність України. Але чи не найбільше монументів – космонавтам,  випускникам Чернігівського авіаційного училища.

Свою розповідь про Чернігів ми почали згадкою про його суперництво з Києвом. Насправді стольний град Сіверщини – рідний брат стольному Києву. Вони обидва стали чоловими першої Української держави – величної Київської Русі. І колисками  нашого Православ’я, яке нині знову сходить у зеніт над благословенною у віках землею.