Шлях з України до Естонії нині непростий: ми відмежовані чужими кордонами і позбавлені прямого транспортного сполучення. Включно з повітряним. Колись, коли моя країна ще не стікала кров’ю від російської орди,  до Таллінна з Києва можна було дістатися літаком за кілька годин. Тепер автотранспортом і далі перельотом з аеропорту Варшави це займає понад добу.

Я здолала цей шлях, побувала в Таллінні і можу як очевидець  запевнити:

попри відстань і прохолодний клімат українці тут відчувають справжнє тепло. Людське, душевне. Місто рясніє жовто-блакитними барвами. Ними підсвічуються офіси, у вітринах висять прапорці, над державними будівлями майорять великі полотна.

Українських прапорів подекуди, здається, більше, ніж естонських. В офісах не рідкість співробітники та й відвідувачі із шевронами «Слава Україні!», у футболках із всесвітньо відомим посланням російському військовому кораблю.

А на одній із вулиць естонської столиці побачила пересувну виставку: фотографії, банери, невеликі макети несуть правду про російсько-українську війну, про звірства російської вояччини на території України. Кричить людським болем навіть копія закривавленої іграшки, знайденої після обстрілу Краматорського вокзалу. Виставка розпросторилася на цілий квартал. Біля будівлі з російським триколором. Посольство рф огороджене і на вигляд безлюдне. Тут тепер місце великих протестів естонців проти вторгнення росії в Україну. Фотосвідчення воєнних жахіть, написані від руки плакати різними мовами, дитячі іграшки, поминальні свічки… Перехожі зупиняються, розглядають, фотографують…

Тармо Круусімяє, один з організаторів акції, який дев’ятий рік є депутатом Парламенту Естонії, у розмові з кореспондентом «Укрінформу» розповів, що 2014 року акція протесту проти окупації росією частини України планувалася в усіх трьох країнах Балтії – в Естонії, Латвії та Литві. Але, за його словами, «сусіди боялися»,  а тому Тармо та його товариші, естонці й українці почали цю акцію самі.

Коли ж почалося широкомасштабне російське вторгнення в Україні, вже 26 лютого 2022 року на площі Свободи естонської столиці наймасовіший відбувся за останніх 30 років антиросійський мітинг. Населення Естонії ще ніколи не було таким згуртовани: на підтримку України вийшло понад 30 тисяч людей.

Естонія як ніхто інший добре знає ціну «русского міра»: наслідки цього лиха естонцям доводиться «розгрібати». Радянський танк Т-34 на постаменті, пам’ятка радянської окупації, став каменем спотикання – стараються «русскоговорящі» мешканці.

Маленька країна з великим серцем. З 2024-го до 2027 року уряд Естонії поставив за мету щорічно виділяти на військову підтримку України щонайменше 0,25% ВВП.