Мені непорівнянно легше. Я не зачаровувався, тому й не розчаровуюся. Не хмелів, тому й не тверезію. Не ловився на чуже слово, тому й не шукаю для себе розради, обтріпуючись од лушпиння аргументів, яким намагаються мене засипати. Не сподівався, тому й не вражений несподіванкою. Не фарбувався, тому й не перефарбовуюся. Не продавався, тому й не купуюся.

Не чіпляв самовіддано криві роги, тому й не ламаю їх нині з корчами та ревиськом об учорашній позеленілий тайожний валєжнік. Не взував на весну лижви, тому їх осатаніло не скидаю. Не обрізався, тому й не доточую. Не запобігав панської дармовизни, не хапав з чужих рук і не шукав лакомства нещасного, тому й не посипаюся попелом. 

Я Й ЦЬОГО РАЗУ ПРОСТО ПІДУ І ПРОГОЛОСУЮ. З ТИХОЮ МОЛИТВОЮ – «ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ». АЛЕ ТОЧНО НЕ З ЖОВЧНИМ «ТО НЕ ДОСТАВАЙСЯ Ж ТИ НІКОМУ».