Ми всі великі молодці. Але я втомився… Втомився не від війни – втомився «роздупляти» оточення.

Вже більше року займаюся волонтерською справою. За цей час нам з командою вдалося закупити багато необхідного для війська: від банальної амуніції і тепловізорів до екскаваторів. Вся ця допомога тримається винятково на свідомих громадянах, які готові добровільно віддавати свої  кошти, щоб наші на фронті мали найнеобхідніше.

Та тільки свідомих громадян, на жаль, стає дедалі менше. Можливо, варто купувати не зброю для армії, а нашатир для суспільства?

Деякі політики, блогери вкупі зі всілякими екстрасенсами гіпнотизують суспільство: мовляв, війні скоро кінець. Ще донедавна розпускали інформацію про можливі вибори в Україні. Хвилями здіймалися рухи та «штурханина» в ЦВК. Але я серед тих, хто не вірить в швидке завершення війни. Хоча, звісно, справедливого миру хочеться всім.  Та все ж таки більшість із нас уже свідомц того, що з легковажним та спрощеним підходом до завершення війни нам світить або капітуляція, або повне поглинення росією. Тому й мусимо думати стратегічно, не дбати лишень про власні дупи.

А тимчасом для багатьох і фронт, і щоденні кровопролиття наших бійців заступають у тінь, туди, де не головне, не першорядне. Ще рік тому до благодійного волонтерського фонду, де я працюю, надходило щомісячно близько 1,2 млн грн. Тепер  заледве 240 тисяч.  При цьому наша волонтерська команда менше працювати не стала – адаптуємо власні підходи до сучасних викликів, але результати явно недостатні.

Проблеми почалися десь серед літа 2024-го. Тоді всі розслабились. Світить сонечко, Україна в Швейцарії влаштовує форум миру… Краса! «Дорозслаблялися» до…  прильоту в дитячу лікарню «Охматдит». Після того всі активізувались і «роздуплились». Пригадую, тоді лише за пару днів зібрав на волонтерський рахунок 40 тис. гривень. Саме для потреб наших воїнів.

Але хвиля активності минула і ми з нашими зборами знову «загрузли». Такими темпами, якими тепер закриваємо збори, неможливо нормально забезпечувати навіть один підрозділ. А до нас регулярно звертаються десятки військових.  Навіть масштабні та руйнівні прильоти по Києву не активізують моїх земляків. Даруйте за цинізм, але вже немає навіть такої кореляції: прилетіло – задонатили.

Тому дякую тим свідомим громадянам, які продовжують робити свій внесок у нашу перемогу. Попри все, попри втому від війни і бажання від неї бодай подумки сховатися. Дякую всім, хто довіряє волонтерам, допомагає їм утілювати життєво необхідні ініціативи.

Мій герой сьогодні  – свідомий і, головне, дієвий  громадянин.