Це не окремий вид сміття, а тверді частинки синтетичних полімерів, розмір яких не перевищує п’яти міліметрів. Але через свій крихітний розмір мікропластик перетворився на справжню глобальну екологічну проблему. Його практично неможливо відфільтрувати, він проник усюди: від найглибших океанічних западин і арктичних льодів до вершин гір та всіх ланок харчового ланцюга.

За походженням виділяють два основні типи мікропластику – первинний і вторинний. Первинний спеціально виробляють маленькими гранулами. Їх, наприклад, використовувалися у косметиці – скрабах, деяких зубних пастах. Такі ж промислові гранули є сировиною для виробництва більших пластикових виробів. Натомість вторинний мікропластик утворюється від поступового розпаду великих пластикових відходів під впливом ультрафіолетового випромінювання, води та фізичного стирання. Це і мікроволокна, що вимиваються пранням синтетичного одягу (поліестеру чи акрилу), і крихітні частинки, що стираються з автомобільних шин. Прання синтетики особливо щедре на вторинний мікропластик, який масово забруднює стічні води.

Він накопичується у ґрунті, річках, океанах,  навіть у повітрі. До цих мікрочастинок прикріплюються та переносяться хвороботворні мікроорганізми та токсичні хімічні речовини. Дрібні водні організми, такі як планктон та молюски, помилково приймають мікропластик за їжу. А вони ж є основою харчового ланцюга. Так пластик неминуче накопичується і передається далі хижакам, зокрема й тій рибі й молюскам, яких регулярно їсть людина.

Звісно, ця біда неминуче потрапляє і в наш організм. Причому – кількома шляхами: з питною водою, зокрема й з бутильованою та водопровідною, з їжею, особливо морепродуктами та сіллю, а також через вдихання, бо цих мікрочасточок достатньо у повітрі, особливо в пилові внутрішніх приміщень.

Науковці б’ють на сполох. Мікропластик здатен накопичуватися в кишківнику, печінці, і навіть проникати у кровоток. Є гіпотези про причетність цієї напасті до запальних реакцій організму, потенційних порушень роботи ендокринної системи через хімічні речовини, що вивільняються з пластика, а також про її можливий вплив на репродуктивне та серцево-судинне здоров’я. Боротьба з мікропластиком потребує глобального підходу, тому міжнародна спільнота вживає заходів. Вже діють заборони на первинний мікропластик у країнах Європейського Союзу, інших регіонах. Є ініціативи, щоб значно скоротити виробництво одноразового пластику, поліпшити інфраструктуру переробки, що є ключовим для зменшення джерел вторинного мікропластику.