«Смартфон – це свого роду сучасний шприц, який цілодобово вводить цифровий дофамін мережевому поколінню».

Сучасні діти певне і не знають, як це: боятись зайти додому попити води, молячись, щоб тобі не сказали лишатися вдома. Чи як вдягатися в те, «що не шкода», перш ніж вибігти бавитись у двір. Похвастатись одягом ти міг хіба що в школі, бо на те твоє вбрання і купували. Зате якими непосидющими тоді виростали наші батьки, в яких активних іграх та забавах! У ті незабутні дні з новими пригодами та друзями.

Мобільний сенсорний телефон, щоб з нього можна було не лише подзвонити, а й – найцікавіше та найбажаніше – пограти в ігри,  вперше побачила в класі третьому, у сестри. Тоді це було для мене щось неймовірне. Напевне, тепер так зреагувала би хіба що на літаючу машину. Того дня сестра дала мені зіграти мою першу гру: «Subway surfers». Ненадовго, та  ці спогади залишились назавжди як щось світле, прекрасне, тепле та чарівне. Щось, що складно було осягнути.

Нещодавно, повертаючись додому, помітила дітей, які групкою лежали на траві. Пораділа: приємно, що дітлахи отак гуртом спілкуються з природою і між собою. Та радість моя була передчасною –   спершу не побачила ключову деталь: у кожного в руках був мобільний і вони грали в ігри на телефонах, не помічаючи нічого. Цікаво, чи залишиться цей час світлим спогадом у їхній пам’яті?

Залежність від гаджета, як виявилось, притаманна не тільки малечі. Почала й за собою помічати це: не можу довго гамувати бажання зазирнути у сенсорний екран. День починався і закінчувався скролингом стрічок соціальних мереж, адже «так страшно щось пропустити». Коли ж відпочиваєш від соціальних мереж, переходиш на перегляд фільму чи серіалу. І в якийсь момент тебе починає від цього нудити. Наче ж усе, як ти любиш: драма, гарна картинка, цікава сюжетна історія. Але день-у-день це вже минає як сіра смуга, і вже явно починає «просідати» повноцінність твого життя. Вже не такі цікаві друзі, і вийти з дому дуже втомливо, і важко прокидатись зранку… Аж от натрапила на рекламу книжу «Дофамінове покоління» і вирішила купити. Чомусь вже тоді подумала, що це про моїх однолітків і про мене.

Не прогадала. Звісно, ця книжка – не чарівна пігулка від «гаджетозалежності». Але вона допоможе усвідомити. Осмислено запитати себе: «А чи те це, чого я справді хочу?», «Невже варто стільки часу витрачати на гортання стрічки Instagram?». Мені вона дала змогу зрозуміти як якісно, якщо правильно так казати, отримувати задоволення.

Чи подобається мені гра «Subway surfers»? Ні. Чи отримала бажану радість і задоволення від короткої гри в малому віці? Так. Навіть коли вам на день народження дарують смачний торт, ви отримуєте насолоду саме від першого шматочка. Це не означає, що наступні шматки гірші за смаком  – ні, ви просто звикаєте до цього смаку, але коли переїдаєте – зазвичай і дивитися на цю смакоту не бажаєте. І таке не лише зі смаколиком –  з будь-чим, що покликане приносити втіху.

Чому після важкого робочого дня ввечері вдома ми почуваємося краще, ніж увечері після дня «відлежування» на дивані (хоча останнє начебто приємніше)? І як, маючи всі блага з розвитком технологій, медицини, ми залишаємось нещасливими?

Авторка книжки «Дофамінове покоління» Анна Лембке, професорка психіатрії й наркології медичного факультету Стенфорського університету та директорка Стенфорської клініки подвійної діагностики, дослідила ці питання. І вводить читача у світ нейронауки, досліджень та психотерапії.  Через історії своїх пацієнтів із залежностями розкриває суть задоволень та допомагає їм знайти межу між задоволенням та болем.

«Знахідки нейронауки говорять, що за обробку болю відповідає та сама ділянка мозку, яка забезпечує й обробку задоволення». Так отримуючи тільки задоволення, ми невимушено почуватимемось погано .

«Дофамінове покоління» – це не банальна книжка про вплив соціальних мереж у ХХІ столітті. Це про історії людей із хворобливою залежністю і про непрості шляхи подолання цієї недуги. Готуйтеся відкривати для себе нові подробиці нашої свідомості, досліджувати мозок та дізнатися про невідомі раніше спокуси, які паралізують нашу волю.