У перший рік повномасштабного вторгнення росіян в Україну місто Вроцлав, за оцінками Союзу польських митрополій, прийняло понад 250 тисяч українців. Це близько 28% його власного населення. Наплив біженців суттєво вплинув на економіку та соціальну структуру міста. Побільшало компаній, заснованих українцями, зріс попит на товари. Однак уже в травні 2025-го, як повідомив мер Вроцлава Яцек Сутрик, наших земляків у місті поменшало. Втім, і тепер, йдучи вроцлавськими вулицями, можна почути українську мову ледь не на кожному кроці. Місто продовжує посідати друге місце за кількістю українських біженців у Польщі – після Варшави.

З найочевидніших причин, чому наші громадяни обирають саме Вроцлав, – співвідношення цін та рівня життя. Зняти квартиру тут дешевше, ніж у Варшаві, а робочих місць удосталь. До того ж, місто з багатою історією і по-своєму затишне.

– Я переїхав сюди у 2023-му з Києва, бо тут мешкала моя сестра зі своїм хлопцем, — розповідає Володимир. – Та й загалом українці їхали сюди у 2022-му саме тому, що тут багато наших…

Володимир повідав, що одразу влаштувався на роботу кур’єром у службу доставки їжі. Каже, без знання польської мови і з любов’ю до їзди на велосипеді ‒ це був ідеальний варіант. З часом він винайняв невеличку  квартиру. Працюючи вивчив увесь Вроцлав на зубок і познайомився з багатьма українцями. Сам він родом із Полтавської області, навчався в Києві, закінчує четвертий курс дистанційно.

– Місто й справді класне! Та кожен заклопотаний своїм, тому із земляками зустрічаємося рідко. Звісно, не вистачає спілкування, рідної землі…

Також Володимир розповів про свого друга-кур’єра, котрий навчається у Вроцлавському університеті на актора. Разом зі своєю дівчиною (також українкою) Макс живе за містом, бо так дешевше. На роботу доїжджає. У Польщі він уже встиг скласти іспити на права, тепер освоює акторську майстерність у місцевому театрі. Володимир час від часу фільмує його вистави.

– Найбільше, мабуть, мені подобається тут якість доріг та інфраструктура для велосипедистів, – пояснює Володимир переваги Вроцлава. – Всюди велодоріжки, знаки, розмітки, парковки. Їздити тут – справжнє задоволення!

Відвідати й полюбити

Сівши на електровелосипед, який Володимир власноруч переробив зі звичайного на електричний, ще й оснастивши двома двигунами, рушаємо на прогулянку Вроцлавом. Передовсім прямуємо на Площу Ринок – місце дуже нагадує Львів. Саме тут щороку на Різдво традиційний різдвяний ярмарок скликає з усіх усюд справжнє велелюддя. Вроцлавський ринок засновано ще за правління верховного польського князя Генрика I Бородатого, між 1214-м і 1232-м роками. Пізніше на архітектурний стиль тутешніх будівель вплинуло австрійське та чеське панування, у готичних та ренесансних спорудах. Довкруж площі – різнокольорові кам’яниці, сувенірні лавки. Не можна оминути Стару Ратушу, у якій експозиція історичного музею – історія міста від його заснування до наших днів.

Ще одним незмінним символом Вроцлава ще з часів Помаранчевої альтернативи (антикомуністичного польського руху 80-х років минулого сторіччя) залишаються бронзові гноми, яких можна зустріти по всьому місту. Тоді чарівні істоти малювалися учасниками опору на стінах, щоб висміяти комуністів та привернути увагу до змін. Тепер ці фігурки – а їх у Вроцлаві аж вісім сотень –  стали улюбленцями туристів. Є у цьому бронзовому товаристві і гноми-українці. Наприклад, поряд з головним вокзалом знайшли осідок гном-біженець з українським паспортом та гном-волонтер.

Вроцлав – місто мостів. Їх тут понад 100 і ще 33 пішохідних. Проїжджаючи повз черговий міст, що з’єднує береги річки Одри, опиняємося на Тумському острові. Тут можна замовити екскурсію,  пройти річкою на катері, насолодитися чарівною панорамою. А на березі можна влаштувати чудовий пікнік з видом на ріку і собор Святого Івана Хрестителя з бароковими каплицями. Він є найстарішою готичною святинею Польщі.  Цегляний храм на його місці постав ще у Х столітті, а історія нинішньої споруди сягає ХІІІ століття. Гуляючи містом, варто не минати на своєму шляху жодного старовинного костелу, бо кожен із них зачаровує архітектурною досконалістю і внутрішнім виглядом.

Справжнє роздолля тут і для прихильників музеїв. Практично кожен із вроцлавських музейних просторів має свій «щасливий» для відвідувачів безкоштовний день:  Національний музей – суботу, музей архітектури та музей пошти і телекомунікації – середу,  військовий – четвер. Наші «музейні туристи» точно здивуються тут кількості експонатів родом з України.

Люблять це місто і наші співаки, коміки, літератори. Торік тут виступав «Бумбокс», цього року – Василь Байдак, Лесь Подерв’янський, Степан Гіга, гурт «Без обмежень» тощо. Крім того, у місцевих клубах проводять тематичні дискотеки з українськими піснями, а в кінотеатрах «Mulrkino», «DСF» чи «Helios» іноді в прокат виходять фільми з українським дубляжем.

Smacznego!

На вулицях Вроцлава без труда знайдете рідні нам вивіски закладів харчування: і «Львівські круасани», і «Українську кнайпу», і «П’яну вишню», і «Козацьку хатку», і «Білий налив»… Але ж бути тут і не скуштувати традиційного польського журека чи бігоса… Такою нагодою гріх не скористатися. А щоб не тільки смачно пообідати, а ще й довідатися про польську кухню, «присмачену» в період антикомуністичного руху вроцлавців, варто відвідати «Konspira».  Цей ресторан-музей, розташований у середмісті, багатий експонатами, що відтворюють історію незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність». Тут справжня виставка світлин визначних активістів, кадрів масових протестів, а також карикатур, шоломів та листівок. Меню красномовно і детально розповідає про зародження робітничого руху і його переростання у всенародні виступи. Вам запропонують страви, якими харчувалися протестувальники: «обід революціонера», «антикомуністичні пельмені», «обідній набір Вроцлавського конспіратора» та багато інших.

Ще одним цікавим закладом Вроцлава є гастропаб «Wrocławska», де подають фірмові страви міста, приготовані за книгами відомого польського письменника Марека Краєвського та історика Вроцлавського університету Гжегожа Собеля, що вивчає кулінарні традиції міста. Тут можна поласувати «Сілезійським небом» з вроцлавськими галушками, фірмовим бігосом чи вином із Тшебниці. Якщо ж на місці не сидиться і хочеться знайомитися одночасно і з вуличками міста, і з його кухнею, прогулюючись можна взяти у пекарні «Pan precel» знамениті вроцлавські  кренделі. Хоч ця страва і запозичена поляками у румунів, від цього її смак аж геть не зіпсувався: за ними доведеться вистояти чергу.