На нинішню освіту попит невеликий, адже при прийомі на роботу закон передбачає лише наявність диплома встановленого зразка, а не знань. Про це у своєму блозі на НВ пише Іван КОМПАН, викладач курсу «Фінанси» Единбурзької бізнес-школи у Східній Європі.

Хто ж не знає, що «навчання – це світло»? Навіть у найбільш неблагополучних сім’ях непутящі батьки, часом, приходячи до тями, бурмочуть дітям про необхідність вчитися, бажаючи їм кращої долі. Свідомо залишаю соціальні, моральні, культурні й інші переваги освіченого життя за рамками цієї дискусії і пропоную сконцентруватися на фінансових аспектах того «світла», що проливається на людей освічених.

Зважаючи на відсталість і недолугість української освіти, а також відсутність достовірних даних про доходи освічених і не дуже українців (мені здається, що доходи останніх набагато вищі), за приклад краще взяти Америку. Зрештою, як показує новітня історія, багато закономірностей, справедливі для розвинених країн, рано чи пізно спрацьовують і у нас. Наприклад, скільки ми не говоримо про згубний вплив Coca-Cola і McDonald’s на людський організм, але відмовитися ані від першого, ні від другого не можемо. Точнісінько як в Америці.

Перед молодими американцями постає важливе питання: «Чи потрібно йти вчитися в коледж, щоб отримати диплом бакалавра, або школи буде цілком достатньо?» Відповідь багато в чому лежить у площині особистих фінансів. За навчання потрібно платити, і немало. Часто оплата здійснюється за допомогою банківського кредиту, а зважаючи на зростання вартості освіти розраховуватися з боргами стає дедалі складніше. Сумарний борг за освітніми кредитами в США становить $1 трильйон. За даними дослідження банку Goldman Sachs, випускники 2015 року зможуть розрахуватися з боргом тільки на 31 році життя; випускники-2030 на 33-му і випускники-2050 – лише до 37 років.

В середньому зарплата випускника коледжу, який працює повний робочий день, старшого 25 років на 70% перевищує зарплату такого ж працівника, лише з дипломом середньої школи. Протягом своєї кар’єри, американський бакалавр заробить в середньому на $1 мільйон більше, аніж його неосвічений побратим. На додаток до вищих заробітків шанси випускника коледжу знайти роботу в 1,3 разу вищі, ніж у випускника школи, а рівень безробіття серед бакалаврів – 2,6%, порівняно з 5,4% серед тих, хто обмежився шкільною освітою. І насамкінець: серед 11,6 млн. робочих місць, створених після кризи 2008 року, 11,5 млн. зайнято тими, хто закінчив коледж або хоча би вчився в ньому;  8,4 млн. дісталися власникам диплома бакалавра або вище. Крім того, як свідчать різні дослідження, випускникам коледжу в набагато більшій мірі доступні такі неекономічні вигоди, як добре здоров’я і відчуття щастя.

З американцями все зрозуміло, а ось навіщо вчитися молодому українцеві? А точніше – навіщо українцеві вчитися в українському вишіі? Ті, хто їде вчитися в західні університети, не беруться до уваги. Вони потрапляють у категорію «американців», їхня мотивація цілком зрозуміла.

По-перше, це традиція. Діти з «пристойних родин» обов’язково повинні здобути вищу освіту. Інакше, не comme il faut або, як кажуть сучасні люди, з вищою освітою, не Фен-шуй.

По-друге, вимоги законодавства. У деяких галузях неможливо зробити кар’єру без диплома. Часто доходить до абсурду. У мене є товариш, який за своє життя продав і купив банків в Україні більше, ніж всі інші інвестбанкіри країни разом узяті. Він відома людина в своїй царині, до його думки прислухаються, і він чудово розбирається в тонкощах банківської справи. Проте, зайняти хоч якусь начальницьку позицію в українському банку він не зможе. У нього немає відповідного диплома. Ось отримай він, наприклад, диплом банкіра з КПІ (тепер зрозуміло, звідки походить термін «Фінансова інженерія» — диплом банкіра, виданий інженерним вишем), нехай навіть заочно, тоді зовсім інша справа. Керуй, дорогий, на здоров’я, будуй і розвивай вітчизняну банківську систему.

По-третє, освіта недорога. Погана, але дешева, як продукти з наших супермаркетів, квартири в незаконних новобудовах, нові моделі ЗАЗ та акції з індексу української біржі. Спробував, якщо не сподобалося, то кинув і не шкода! Ба більше, є держзамовлення. Чимала частина студентів протирає штани абсолютно безкоштовно, а деякі можуть ще підрости, отримуючи стипендію. Ось, виявляється, де починається розбещення наших громадян субсидіями. Навіщо державі це замовлення, важко сказати. Можливо, для того, щоб поповнювати лави некваліфікованих чиновників або співробітників держкомпаній, які давно потрібно було приватизувати, можливо, для збереження армії професійно непридатних викладачів, можливо, ще для чогось, але точно не для того, щоб підвищити рівень професіоналізму в країні, який впав за останні роки до критичної позначки.

Освітня система, створена в СРСР, все ще рухається за інерцією, але практично вже розтратила свої кращі якості, а головне – майже втратила справжніх професійних викладачів. На нинішню освіту попит невеликий, адже при прийомі на роботу закон передбачає лише наявність диплома встановленого зразка, а не знань. Попит визначає пропозицію. Ось і торгують наші виші дипломами, і все разом це називається повною девальвацією системи національної освіти, а це найстрашніше, що може статися з країною, бо позбавляє її майбутнього.