Що приховано за звичним страхом отримати низький бал під час ЗНО чи екзаменаційної сесії ? І як це може впливати на психологічне здоров’я?
Відповіді знає психологиня Кристина Муляр. Вона проводить тренінги, на яких порушує теми родинного благополуччя: виховання дітей та стосунків між партнерами. Професійна психологиня – ще й мама двох діток, якій знайоме їхнє хвилювання перед важливими подіями.

Воєнний стан в Україні скасував традиційні вступні випробування до закладів вищої освіти. Натомість для вступу на перший курс бакалаврату використовуватимуться результати національного мультипредметного тесту (НМТ). Цей комп’ютерний онлайн-тест складатиметься з трьох блоків: українська мова, математика, історія України.

– Кристино, чому і випускників шкіл, і студентів так тривожать іспити? Це вияв страху за майбутнє чи невпевненості у власних силах?

–Нічого психіка людини не боїться так, як невідомого, факту невизначеності. Надто великий дискомфорт. Саме тому набагато легше з цим справляються діти, для яких іспити, тести – це щось звичне і нормальне, а не такий собі шок, коли через 11 років навчання з’являється купа страхів. Починаючи від страху не виправдати очікування батьків і закінчуючи тим, що ти невдаха, та невідомістю що ж буде далі. А власних силах просто неможливо бути впевненим на 100%, якщо не було можливості їх перевірити. Тож чим їх вимірювати? От у такі моменти і насуваються комплекси та страхи: їм простіше переконати людину в тому, що вона «нічого не, нічого не може».

– Ви згадали батьків, які насамперед упливають на загальний стан дитини. Що їм порадите?

–Дати дітям відчуття безпеки. Можна вкласти гроші, час, ресурс у репетиторів і підготовку, але на фінішній прямій дитина повинна знати: якщо «потопатиме», її врятують. Утім насправді проблема тривожності дуже складна і, на жаль, болюча для будь-якої вікової категорії.

– Як небажаний результат може вплинути на емоційний стан людини, зокрема, на появу депресії?

– Шлях до депресії – це коли людина не любить себе, не дає собі права на помилку, весь час чекає від себе чогось неможливого. Коли знецінюються зусилля і час, який витрачається на підготовку, і не дозволяєте собі поповнювати ресурс. Відпочивати та займатися тим, від чого отримуєте задоволення, надзвичайно важливо. Бо саме нестача емоцій керує психологічним станом людини. Погано складений іспит іще не шлях до депресії. Все набагато глибше.

– Чи погоджуєтесь з думкою: хто менше хвилюється, той більше отримує?

– Менше хвилюватися можна з різних причин. Якщо не хвилюєшся, тому що байдуже за результат, це не поліпшить оцінку. Результат залежить від людини та її сприйняття даної ситуації. Перфекціоністи, ідеалісти та відмінники переносять це важче, ніж діти-реалісти з хорошою атмосферою в родині та відчуттям підтримки. Якщо хвилюєшся, але трохи більше, ніж сусід, то швидше за все у стані стресу наробиш більше помилок. Ніякої магії, просто стрес впливає на більшість людей не так, як показують у фільмах. І замість продуктивних машин, людина стає розгубленою, погіршується пам’ять, розсіюється увага.

– Що порадите тим, хто готується до ЗНО чи до вступу у виші? Що тут може зашкодити?

– Раджу починати готуватися за 3 роки, а не за 3 дні. Бо у нас є реальні «можливості та обмеження». Відтак фізично не можна за 3 дні вивчити програму за 10 років. Тому варто готуватися завчасно. Це стосується будь-яких іспитів. Можемо підготуватися до іспиту так добре, як можемо. А результат, вже буде, яким буде.

– Чому ж людина навіть тоді, коли проходить цей етап, коли усвідомлює, що все набагато простіше, все-таки не перестає страхатися таких випробувань?

– Ми завжди будемо боятися іспитів, допоки нам не байдуже за результат. Немає нічого поганого у тому, що ми переживаємо. Питання, що саме змушує переживати.. Погана оцінка? Що скажуть батьки? Страх, що позбавлять стипендії? Це не про страхи перед іспитами, це вже про інші страхи. Тривожить насамперед страх, який не має конкретної причини. А щоб вона з’явилася, потрібно усвідомити ці моменти, а не просто тривожитися і  тим руйнувати своє здоров’я.

*   *   *

Аналізуючи особливості настроїв щодо іспитів, Кристина Муляр провела власне опитування серед студентів столичних університетів. На запитання «Чи відчуваєте ви страх іспитів?» 31% респондентів відповіли ствердно. 52% зазначили, що цей страх посилюється, наближаючись до дня Х. Чимало опитаних не приховує, що хвилювання значно випливає на їхній емоційний стан. Підсумовуючи результати, робимо висновок: молодь сприймає іспити не як можливість перевірити власні знання, а як випробування.

Викладачка однієї зі столичних шкіл Олександра Пономаренко аналізує проблему з позиції власного досвіду:

– Вчителюю вже п’ятнадцять років. Пам’ятаю перший рік, коли ввели зовнішнє незалежне оцінювання. Дивно, але саме тоді я не відчувала такого розпачу серед учнів, як зараз. Але що тут казати… З кожним роком програма все складніше, а умови вступу до вишу суворіші. На власні очі спостерігаю, як через додаткову підготовку учні ледве не засинають на заняттях. Якось довелося бути присутньою на самому іспиті. Пам’ятаю ті розгублені погляди, тремтячі руки, що ледве тримають ручку. Насправді, страшно… Страшно уявити, як усе це впливає на здоров’я. Але особистосто в мене ще не було на пам’яті такого учня, який би не пройшов поріг. Усе тому, що той, хто не байдикував, так чи інакше напише достойно. Це ж лише перевірка знань, не більше.

Будь-який іспит – це безумовно важливо, але якщо готуватись упродовж певного періоду, будьте впевнені: результат потішить. Єдине, що може стати на заваді, – хвилювання. Улюблена музика в навушниках або смак найсмачнішої для вас шоколадки – те, що має турбувати перед іспитом.

А для абітурієнтів, котрі невдовзі розпочнуть подавати заяви на вступ до вишів, є декілька рекомендацій.

Не обмежуйте себе! Цього року можна подати 5 заяв на бюджет, та 12 – на контракт. Навіть якщо розраховуєте лише на бюджет або на контракт лише у конкретному виші, подайте якомога більше заяв. Це допоможе значно убезпечити себе.

Зважте, що до одного вишу не потрібно подавати дві заяви –  на бюджет і на контракт. Якщо не абітурієнту не пощастить потрапити на бюджетну форму навчання, він автоматично потрапляє на контрактну.

Не чекайте початку прийому документів. Одразу після того, як розмістять офіційні результати тестування, розпочинайте телефонувати до вишів. Деякі приймають документи раніше.

Якщо обраний для вступу виш виняток, не зволікайте. Не варто чекати, поки в вашому електронному кабінеті напишуть, що ви пройшли (особливо це стосується тих, хто подавав заявку на контракт). Минулого року відповідного повідомлення у більшості вишів не з’явилося. Тож варто телефонувати до адміністрації вишу та домовлятися про зустріч.

Підготуйте необхідні документи для вступу вже зараз. Детальніше про перелік документів читайте за посиланням.

І звісно ж, менше паніки! Пам’ятайте: не такі страшні ЗНО і виш, як малює ваша уява.