Для України важливо напрацювати культуру, сенс, які мають доноситися до тих, хто відвідуватиме місця пам’яті російсько-української війни. Це стане значущим для виховання майбутніх поколінь українства і, безумовно, привертатиме увагу іноземної спільноти.

Такий лейтмотив виступів учасників скликаного в Укрінформі круглого столу «Концепція відвідування місць пам’яті російсько-української війни» – урядовців, представників місцевого самоврядування, музейників, мистецтвознавців.

За словами голови Державного агентства розвитку туризму Мар’яни Олеськів, творцям концепції слід «поєднати такий шлях, котрий не травмуватиме мешканців, але, з іншого боку, зможе показати всі ті звірства, які чинила армія російської федерації». І «показати українцям, іншим народам наших військових і простих мешканців, котрі цю навалу зупинили, завдяки яким можемо спокійно жити, їздити Київщиною».

– У цього процесу повинно бути осмислення, а осмислення повинне базуватися на надійному документуванні,– застеріг заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак. – Тут дві речі: перша – документування, для того щоб надати правову оцінку і засудити винуватців та виконавців злочинів, друге – збереження пам’яті про ці події у різних її проявах. Це і документи, усні історії, свідчення. Багато подій, явищ та героїчних вчинків ще не зафіксовано. Наш обов’язок зберегти пам’ять про всіх жертв російської агресії. З’ясувати обставини, меморіалізувати об’єкти…

Хоча пан Тиліщак визнає: поки тривають бойові дії, багато інформації залишається недоступною.

Міський голова героїчної Бучі Анатолій Федорук розповів, як нині живуть бучанці. Як кожен, хто вимушено покинув домівку, мріє повернутися, працювати та жити в рідному місті. Повідомив, які ідеї вже в розробці для меморіальних пам’яток, поділився задумом творців посвідчити злочини рашизму. Щоб українці й іноземні гості ясно усвідомлювали, яким варварським і нелюдським є «русскій мір», яке погибельне лихо несе він цивілізованому світові.

– В кожному місці і селі, які зачепила війна, прагнуть дослідити, зафіксувати, а найголовніше – зберегти це у пам’яті громади, – наголосив Анатолій Федорук. – Майбутній музейний та меморіальний комплекси мають бути знаковими та емоційними, але не травмували людей. Як на мене, ми в нашій Бучанській громаді знайшли таке рішення.

– Правильний принцип – розглядати велику історію через маленьке,– вважає радниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Лала Тарапакіна. – Так ми працювали над чорнобильською проблематикою. Слід розібратися, як можна об’єднати таких різних людей, дуже різні історії. Я мешканка Бучанської громади. Про все, що відбувалося там, почала збирати історії. Ще не розуміючи спершу, як їх об’єднати. Тепер розумію: нам необхідно врахувати, що згодом розповідатимемо їх дуже різним аудиторіям, різним слухачам й учасникам наших меморіальних маршрутів.

Ольга Балашова, мистецтвознавиця, співзасновниця ГО «Музей сучасного мистецтва», вважає, що проєкт концепції рухається у правильному напрямку:

– В усіх сенсів, наративів, меморіалів і музеїв має бути форма. І дуже важливо, що в ту форму вкладемо. Маємо заново віднайти мову пам’яті, і це, насправді, одне з найскладніших завдань. Мусимо зафіксувати для вічності злочини рашистів, увічнити героїзм українців. А водночас варто розповідати юному поколінню, нашим нащадкам про переможну силу гуртування, про стратегію виживання. І ця нова мова пам’яті, над якою працюємо з 2014 року, – вона все ще не постала. Ми все ще дуже часто користуємося старою радянською мовою. Про сенси ми домовимося, але як ці сенси доносити – це зазвичай визначає замовник. А він орієнтується на певні взірці родом із радянського минулого. Отак і виходить: нові сенси вкладаємо у старі форми.

Про роль архітектури у цій новомові музеєфікування розповів архітектор Владислав Балбек. На його переконання, у кожному архітектурному рішенні є творча частина, а є суто функціональна. І саме вона, функціональна, зазвичай головує.

– Прагнутиму допомагати команді спеціалістів, які працюватимуть на відновленні, на створенні меморіальних комплексів, передавати архітектурною мовою суть проєктів. Сьогодні ми створюємо майбутнє.