Тривалий час українській освіті вкрай важко: спочатку її підкошувала пандемія коронавірусної хвороби, а нині – велика війна. Правильні та дієві заходи життєво необхідні, щоб подолати ці руйнівні виклики та налагодити повноцінний навчальний процес. На цьому наголошували в Укрінформі учасники пресконференції «Забезпечення якості освіти в умовах війни».

За словами начальниці Управління державної служби якості освіти в Києві Світлани Бабінець, нині у понад 80-ти столичних закладах загальної середньої освіти провели навчання та ознайомилися з інформаційно-аналітичною системою «EvaluEd». Вона допомагає керівникам налагодити у своїх школах повносилий і результативний навчальний ритм.

Сприяють цьому і міжнародні гуманітарні організації. Серед них – «Plan International Ukraine», представники якої оперативно зреагували на українські освітні виклики, нав’язані повномасштабною війною. Наталя Байтемірова, експертка цієї організації, повідомила, що «План Інтернешнл» опикується створенням цифрових навчальних центрів, забезпечує дітей цифровими гаджетами.

– Це лише частинка того, що ми робимо, – запевнила пані Байтемірова. – Нині важливі системні зміни, які гарантували б стійкість освітньої системи навіть у таких надважких умовах. Створення безпечного освітнього середовища – теж один з наших пріоритетів. Тому організація переймається організацією для школярів укриттів, обладнаних усім необхідним.

Батьки учнів теж покладають великі сподівання на ефективні актуальні зміни вітчизняної системи освіти.

– Багато батьків, які перебувають закордоном в безпеці і їхні діти здобувають там європейську освіту, усе одно мріють повернутися в Україну й отримати те саме тут, у рідних стінах, – розповіла співголова громадської організації «Батьки SOS» Олена Парфьонова. – Батьки ж, котрі нині на прифронтових територіях, насамперед думають про безпеку.

Організація, яку представляє пані Парфьонова, переймається безпекою дітей не лише в укритті, під час ракетних обстрілів, але й у середовищі своїх однолітків. Та й не так просто нині переводити учнів, які навчалися закордоном, назад в українські заклади освіти. За словами активістки, батьків бентежить, що програми значно відрізняються, що їхні діти, які навчаються у школах інших країн, не вивчають історію України та українську мову. Звідси батьківська тривога, як тепер дітям надолужувати пропущене після повернення у рідні школи.

Заступник голови Державної служби якості освіти України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Іван Юрійчук переконаний: освітні програми необхідно вдосконалювати та адаптувати з урахуванням вимушеного виїзду українців за межі країни. На його думку, освітні програми не повинні розвивати в дітей, котрі перебувають закордоном, «комплексу залишених». Допомогти позбутися цього комплексу можуть цифрові засоби: платформа «Всеукраїнська школа онлайн», інші подібні майданчики. Експерт вважає їх перспективними, а отже задля цього варто працювати.

Наталя Байтемірова зауважила, що лише 60% українських дітей в Польщі (їх у цій країні нині близько 500 тис.) зараховано до місцевих шкіл. В Молдові, хоч наших дітей там і небагато, близько 10 тис., більшість не відвідує місцеві заклади освіти, а дистанційно вчиться в українських школах. Експертка переконана: це наші втрати в освітньому часі, бо діти відвикають учитися, навіть підручники в руках тримати. За її інформацією, у Польщі коштом Європейської комісії надруковано підручники з української мови для учнів 5-х класів. Незабаром книжки доставлять у Київ. Чи буде цю програму поширено на інші вікові категорії учнів українських шкіл, чи матимуть наші школи вдосталь інших підручників? Експерти на це воліють відповідати вельми туманно: мовляв, це ще одні «виклики».