Кілька років тому в українського співака Іво Бобула вкрали паспорт. Принаймні про те, що паспорт украли, а не він його, скажімо, посіяв, зірковий співак зізнався сам на всю Україну – розпачливою, сварливою і мало не дипломатичною «нотою» в соціальній мережі. З того публічного розпачу хтось утішався, а хтось щиро співчував, утираючи сльозу.
Оригінальний римувальник Юрко Космина написав навіть вірша, який так і назвав «Паспорт Іво Бобула». Його варто зацитувати на продовження теми.

В Фейсбуці бились геї з гомофобами,
тріщав каркас воріт на НСК,
а хтось… поцупив паспорт Іво Бобула,
айфон, диплом і грошей півмішка!

Росія танк фанерою оздобила,
ФІФА в халепу встряла непросту,
а в Україні… Вкрали. Паспорт. Бобула.
в «Ашані» на Московському мосту.

Жеруть лисиці сендвічі в Чорнобилі,
під кулі преться вата на війні…
А хтось гортає паспорт Іво Бобула –
безглуздий та безцінний сувенір.

Відтоді минув час. Не знаю, що сталося з тим паспортом: повернули його Бобулові чи він зробив новий – не так і важливо. Паспорта позбутися – звісно, радості мало. Погано, коли його губиш чи, скажімо, необачно стрибаєш з ним у воду. Але це ж не тавро. Гірше, коли «підмокає» ім’я власника паспорта. Тим паче – таке знане. Адже співати так, щоб за душу брало – то одне, а мати репутацію порядної людини – зовсім інше. Оно Олег Блохін теж був добрим футболістом, а потім раптом почав бити поклони отій горезвісній «йолці», що на Майдані Незалежності, і дуже ремствувати на протестувальників, які, бачте, заважають йому з рідними до неї святе паломництво здійснити…

А тепер ось і з Іво Бобулом щось поробилося. Наче ото взявся чоловік о цій порі чіпляти на ту ж таки стару, облізлу «йолку» яскраві прикраси, ще й танок довкола неї водити… У гордій самоті і з авторським речитативом… Щоправда, як і тоді, у придибенції з паспортом, апелює пан Іво до фейсбучної громадськості. Тепер йому болить «паспорт столиці», а точніше – кому саме кияни невдовзі довірять на нову каденцію отого паспорта.

З усього видати, Віталій Кличко нашу зірку естради категорично не влаштовує. То хто ж тоді? О, ви здивуєтеся…

«Шановні кияни, – звертається до нас Іво Бобул. – Ось іду собі на роботу і просто дивуюсь скільки людей хочуть стати Мером Славетного КИЇВА (так і пише: тут і далі жодного редагування, щоб, як кажуть, усе на виду було, – авт.). І я задаю питання собі… А вони взагалі мають уяву, що воно таке бути Мером? Я вважаю, що ні. По перше, треба мати хоча б якусь технічну освіту, по друге, треба любити людей які живуть у Київі. Берегти флору і фауну. Ще якимось дивом, допомагати бідним людям вирішувати проблеми міста не за рахунок вирубування лісних масивів і не за рахунок пенсіонерів та хворих діточок. Тому мені хочется сказати деяким претиндентам: Може досить грати в таки ігри!!! ТЕПЕР МОЯ ДУМКА ЩОДО ОБРАННЯ МЕРА НАШОЇ СТОЛИЦІ: Я НЕ Є ЗААНГАЖОВАНИМ НІ НИМ ЦЕ ПРОСТО МОЯ ДУМКА, Я ЗНАЮ І ВПЕВНЕНИЙ, ЩО Є ЛЮДИНА ЯКА СПРОМОЖНА БУТИ МЕРОМ КИЕВА – ЦЕ ПАН ПОПОВ ОЛЕКСАНДР.

ЧОМУ Я ЗА НЬОГО ПОЧАВ ГОВОРИТИ? ЦЯ ЛЮДИНА Є ПРОФЕСІЙНОЮ, МАЄ ВЕЛИКИЙ ДОСВІД В ЦІЙ ГАЛУЗІ, І САМЕ ГОЛОВНЕ, ЩО ВІН ЛЮБИТЬ КИЯН І КИЇВ. ТОМУ Я ЙОГО І ПІДТРИМУЮ. Я ХОЧУ ВІРИТИ, ЩО МИ РАЗОМ ЗРОБИМО ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР! А ТО ВСЕ ТАК ДІСТАЛО, ДУЖЕ ХОЧЕТСЯ БАЧИТИ КИЇВ МОГУТЬНОЮ СТОЛИЦЕЮ ВЕЛИКОЇ КРАЇНИ УКРАЇНИ!!!!»

Отакий ось голосний «дубль-2» з «паспортизацією» Іво Бобула. Чого тут більше – авторської флори, фауни чи просто патогенних мікроорганізмів, – судіть самі.

Не згадуватимемо всує ім’я «обранника», про якого розводиться сировим письмом Іво Бобул. Не про нього мова, та й по щирості не варт він, безславний співтворець «йолки», навіть доброї згадки. Прикро, власне, за творця «бобулівщини», співака з Божим голосом. І за всіх цих знаних-знакових «шельменків», за поваліїв і лораків, усиків і ломаченків, які змізерніли на вселенське посміховисько та поганьбище…

Бобулівський «шлягер» про «паспортизацію столиці» дуже нагадує кобзонівський паноптикум «І вновь продолжаєцца бой…» Єдине не можу збагнути: навіщо Іванові Васильовичу Бобулу ця безнадійно розстроєна мавзолейна балабайка?