Напередодні цьогорічного десятого Маршу рівності поцікавилася у знайомих, чи йдуть вони на нього та як ставляться до таких ініціатив. Від одних почула: «У колоні радикали, поза нею теж... Це не для мене». Інші віджартовувалися, а деякі відмовилися йти через погрози.

Страх виправданий. Добре відомо: агресивні праворадикали злітаються на такі заходи, як мухи на мед. Чи то відстоювати «традиційні цінності», чи просто силою помірятися. Цього року наративи дещо змінилися. «Збоченці», «педофіли», «райдужні психопати» та інші звичні назвиська української ЛГБТІ+-спільноти – схоже, в минулому. Нині з різнокольоровими прапорами ходять виключно «грантожери». Представники однієї з правих організацій стверджують: Захід нав’язує нам свої збочені забаганки через фінансову допомогу. Так, КиївПрайд підтримують міжнародні фонди, але захист прав людини навряд чи можна назвати «збоченою забаганкою».

Щороку до Маршу приєднується все більше учасників. Організатори розробили детальну інструкцію з безпеки. Навіть від кількості пунктів у ній стає не по собі. А найстрашніше, що після ходи тебе не захищатиме стіна з поліціянтів, а прихильник «традиційних цінностей» може чатувати на кожному розі.

Попри ризики та дощову погоду, як повідомили в організації «КиївПрайд», цьогорічний марш зібрав 7 тисяч людей. (За інформацією кореспондента Укрінформу, участь у марші взяли понад 5 тисяч осіб. – Ред.). Серед учасників не лише представники/ці ЛГБТІ+-спільноти, а й гетеросексуальні люди. Здавалося б, їх це не стосується…

Співачка Настя впевнено крокує з картонним плакатом «Люблю Олега, але можу любити і Олю».

– Було би лицемірно не прийти на Марш, коли маєш багато ЛГБТІ+-друзів, – переконана студентка Юлія. – Сьогодні дискримінують їх, а завтра тебе.

18-річна Марія дістала із сумки напрасований прапор, із посмішкою підняла його догори. Вона точно не вперше в такій «тусовці».

Марш нагадував свято. Усюди кольорова символіка, прапори, плакати. На окремій платформі їхали dragqueens (чоловіки-артисти, що виступають у жіночих образах). На Заході такі перформансери давно влилися в культурний простір, проте в нас їх бояться як вогню (хоча славнозвісна Вєрка Сердючка – образ із цього ряду).

У ході взяли участь військові, батьки ЛГБТІ+-дітей, народні депутати, представники зарубіжні дипломати, зокрема Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Швеції в Україні Тобіас Тиберг. За словами організаторів, це перший Марш рівності, який має до чинної влади політичні вимоги. Їх сформулювали у спеціальному маніфесті, який підписали 24 громадські організації, благодійні фонди і представники політичних сил. Учасники акції вимагали ухвалити на осінній сесії парламенту урядовий законопроєкт №5488, що передбачає внести зміни до законодавства щодо боротьби з дискримінацією й запровадити відповідальність за злочини, мотивовані гомофобією, трансфобією та іншими формами нетерпимості. Закликали реформувати правоохоронну систему, аби органи поліції та прокуратури розслідували злочини, вчинені на ґрунті нетерпимості, та рухатися до офіційного визнання в Україні цивільних партнерств між людьми однієї статі. Відкритим питанням також залишається психічне, сексуальне та репродуктивне здоров’я ЛГБТІ+ в системі охорони здоров’я та булінг у школах на підставі чинників сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Колони йшли середмістям Києва під гаслом: «Країна для всіх. Закони для життя. Держава для безпеки». Столична поліція офіційно запевнила: Марш рівності пройшов без порушень.

«Поліцейські посилено забезпечували правопорядок у центральній частині міста під час Маршу рівності. До охорони публічної безпеки та порядку залучалися співробітники поліції, зокрема поліції діалогу, кінологи, вибухотехніки, співробітники Національної гвардії України та Державної служби з надзвичайних ситуацій», – йдеться в повідомленні пресслужби поліції Києва.

Прихильники «традиційних цінностей» та охочі зірвати Марш не проявили такої згуртованості, зібрали близько 200 чоловік та залишилися за парканом. Як не дивно, одиночні пікети противників ЛГБТІ+ та гомофонні білборди не ображають і не дратують. Борцям за рівність не звикати до таких закидів. Тільки тепер вони стають справжніми інтернет-мемами.