Ця давня канадська традиція віщує неофіційний початок осені. Сягає корінням XVII століття – тоді французькі поселенці посадили яблуні у Нової Шотландії, провінції, розташованій на південно-східному узбережжі Канади. 1610 роком датовано запис про висадження яблуневого саду у сільському муніципалітеті Порт-Роялю.

Зміна сезонів у Канаді знаменує початок багатьох цікавих традицій. Осінь тут офіційно починається 23 вересня, а дні, що передують цій даті, прийнято вважати закінченням літа. Вереснева мінлива погода змушує людей щогодини перевіряти метеорологічні прогнози, вдягатися одночасно тепло й легко ще й постійно носити із собою парасольку. Власники ресторанчиків та кав’ярень з ентузіазмом переписують меню і готують свої заклади до сезону Гелловіну. Вулиці міста майорять дзбанками з дрібними хризантемами всіх можливих кольорів та видів, букетами із сухоцвітів та соняшнику. І, звісно ж, гарбузами різного розміру і форми. Ці декорації додають містам справжньої чарівності, але до сакральної традиції першого місяця осені все ж не дотягують. Саме пора збору яблук об’єднує людей теплою родинною атмосферою.

Долини Аннаполіс і Корнволліс дали початок виробництву яблук у Новій Шотландії. Справи йшли настільки добре, що вже 1849 року цю садовину експортували до Великої Британії. Найбільшою перешкодою для її вирощування, зі зрозумілих причин, був клімат. Проте завдяки активній підтримці урядом Канади селекційних кампаній вдалося вивести низку успішних районованих сортів, адаптованих до мінливої погоди у цій частині світу. Яблука в Канаді стали чи не основним продуктом садівництва. Тільки в Квебекові вирощують їх десятки сортів: «Lobo», «Ginger Gold», «Macintosh», «Pauls Red», «Cortland», «Empire», «Rouge délicieuse», «Spartan», «Gala», «Liberté» і багато інших.

Сільськогосподарський перепис 2021 року  нарахував по всій Канаді 7101 ферму з вирощування фруктів і горіхів. Зокрема 44 842 акрів яблуневих садів, урожайність яких забезпечувала кожного мешканця країни майже дев’ятьма кілограмами яблук.

Збір цих дарів саду – це й можливість прогулятися, провести час з родиною чи друзями, надихатися прохолодним осіннім повітрям і, звичайно ж, довідатися більше про цю канадську традицію. Фермери зазвичай реалізують не тільки яблука, але й виготовлену з них продукцію. Наприклад, сидр, який тут, до речі, подають холодним і гарячим, яблучне масло, випічку та джем.

Але «родзинкою» є саме збирання плодів. Зазвичай гостям ферми пропонують відвідати ділянку саду, на якій висаджено дерева різних сортів. На цій визначеній території можна їсти яблука досхочу, або власноруч заготувати їх, аби потім придбати за зниженою ціною. До слова, плоди місцевого виробництва у супермаркетах коштують вдвічі, а іноді і втричі дорожче.

Саме відведена для відвідування частина садових угідь стає місцем веселощів. Хтось дістав драбину і перебирається від дерева до дерева, зриваючи найстигліші плоди. Неподалік хлопець піднімає свою кохану на плече, щоб вона дотяглася до обраного серед інших яблука. Найкращого! Дітлахи порозбігалися від батьків, весело підстрибують, намагаючись ухопитися за усіяну яблуками гілку. Хтось повагом підбирає добірні фрукти із землі, складаючи їх у торби. А хтось ухопившись за рум’яний плід, безпорадно тягне гілку донизу. Либонь, не знає, що яблуко потрібно прокручувати за хвостика.

Врожайна пора в Канаді багата традиціями. Всі вони сезонні і змінюють одна одну як пори року: починається наприкінці весни зі збирання полуниці та лохини, а закінчується восени заготівлею важезних гарбузів та солодкої кукурудзи. Канадійці цінують природу, обожнюють проводити час на повітрі. Та й праця аграріїв тут по-справжньому шанується й цінується. А пора спілих яблук збирає у садах містян, щоб кожен із них не лише спробував фермерського хліба, а й відчув себе романтиком.