«Всьо! Гамба! Пробі-лелечко-людоньки-падоньку-божечку-гвалт-калавур-рррятуйте! Не вставляється, не приймає, не впізнає, не дає! Всьо, картки «Приватбанку» вмерли! Квакнули, гигнули, мекнули! Та на кого ж ви нас поки-и-инули-и-и!!! Посипайте, посполиті, дурні голови попелом, рвіть на собі патли, ревіть ревма і хапайтеся за кілля.
Зрадонька! Змовонька! Злидоньки! ГАМБА!»

І хай би таке несамовито горланили на стихійних торжках посоловілі од «спльоток» київські перекупки, а то ж із смаком гнойових мух тиражують у соцмережах поважні мужі! Освічені, просвічені, засвічені, досвідчені. З дипломами професорів, з послужним списком усяких державних посад на м’ясистих карках, з поставами ситих та напакованих і з прищуром цинічних полювальників на смітниках. Звісно, здебільшого – відставної кози барабанщики. І від того жовчі мають стільки ж, скільки награбастаного за довгі роки «чесного служіння державі». А мо’, й більше. Тому й вонітують злоначинаннями – із закутня, підленько хихикаючи і потираючи липкенькі долоньки: ану ж, нинішні, правонаступнички, – витримаєте цього разу навалу схарапудженої отари базів-укладників?

Націоналізація «Приватбанку» для тих, хто нині «паном за парканом», – як серпом по насінниках.
«Пробі-лелечко-людоньки-падоньку-божечку!..»
«Зрадонька! Змовонька! Злидоньки! ГАМБА!»

«Патрійотична Еліта» – най їй штири дошки і п’ятої трошки!