Що найперше уявляємо, коли згадується Японія? Певно ж, сакуру – дерево-символ далекої країни. А ще, звісно, кімоно:  це традиційне вбрання для японця – ніби для нас вишиванка.  Комусь Японія асоціюється з поезією хайку, комусь – з оковитим саке…
А мені – з аніме.

Для Японії, де воно, власне, і народилося, – це не просто окремий вид мистецтва. Це окремішній великий світ, наповнений безліччю жанрів та стилів. Пов’язаних з культурою національних коміксів.

Перше японське аніме з’явилося ще 1917 року. І довший час захоплювало лише вітчизняну авдиторію. Лише з 80-х років минулого століття японські аніматори розпочали серйозну експансію світового мистецького простору.

Нині аніме все більше захоплює не лише дітей, а й зрілу публіку, активно з’являється на великих екранах кінотеатрів. Манячи чарівним світом, витоки якого у глибинах японської культури.

Один із «батьків» аніме – Хаяо Міядзакі. Режисер явив усьому світові блискучий приклад, як в анімаційних картинах можна збагатити світ прекрасного  найпотаємнішим із власної душі.  Його анімаційні фільми – мовби паралель з реальним світом, з реальним життям, якої ми так наполегливо намагаємось уникати у скрутну хвилину…

Якось Міядзакі сказав: «Нам потрібна фантастика. Коли діти відчувають себе безсилими і безпорадними, вигадка полегшує їм життя … У мене нема жодних сумнівів щодо вигадки як такої. Але правда і те, що творці фантастики втрачають часом переконливість. Більше і більше людей говорять: «Я не можу в це повірити». Але, як на мене, справа лише в тому, що ще не створено фантастичної історії, яка могла б протистояти викликам сучасного світу».

За даними Асоціації японської анімації (AJA), торік їхня аніме-індустрія отримала 19 млрд доларів доходу, з приростом майже 8%. Сім років поспіль галузь стрімко розвивається. Місцеві каси, спеціалізовані на аніме-контенті, наростили обсяги продажу на 14% проти минулорічного показника. А закордоном японське аніме приросло за цим показником майже на чверть порівняно з попереднім роком.

Шанувальники аніме стверджують, що їм подобається інтенсивність сюжетів, а фінали деяких історій складно передбачити, оскільки аніме часто орієнтоване на дорослу аудиторію.

Хаяо Міядзакі: краще з надбання

«Принцеса Мононоке» (1997 р.)

Події відбуваються в середньовічній Японії, коли вперше почала з’являтися вогнепальна зброя. На село напав величезний вепр. Захищати  людей нагодився принц Асітака, якому вдається перемогти чудовисько, але в нерівній сутичці, звір поранив принца і… передав йому свої прокляття…

«Віднесені привидами» (2001 р.)

Сюжет про дівчинку, яка з батьками потрапляє до безлюдного міста. Прошкуючи порожніми вулицями, сім’я натрапляє ресторан, в якому стіл заставлено всякими смаколиками. Батьки намагаєтюся знайти власника ресторану, але безуспішно. Голодна родина накидається на їжу і… стає бранцем відьми. Головна героїня, десятирічна Тихиро, опинившись у світі духів та монстрів, намагається знайти спосіб урятувати батьків, позбавити їх закляття…

«Мандрівний замок» (2004 р.)

Анімація за сюжетами відомої англійської письменниці Діани Вінн Джонс. Історія паралельної реальності в Європі XIX ст., там головна героїня Софі працює капелюшницею. Жителі міста, де вона мешкає, знають про існування магії, відьом і демонів… Чарівник Хаул рятує нашу Софі, але ж сам Хаул – не той, за кого себе видає…

* * *

Часи міняються, царина анімації народжує нові шедеври. І нові гучні імена великих творців. Серед них –Макото Сінкай, послідовник Хаяо Міядзакі. Його анімаційні фільми нині збирають аншлаги в кінотеатрах.