«Ми ставимо собі завдання виділити сто мільйонів пудів хліба, щоб розподілити його примусовою розверсткою по губерніях і повітах. 100 мільйонів пудів для зголоднілої Росії, для Росії, котрій знову доводиться переживати загрозу нового ворожого вторгнення з боку сходу. Ці 100 мільйонів – цифра колосальна… Багата Україна, хлібна Україна – наша: не буде голодувати московський пролетаріат».

(Шлихтер А*. Продовольствие с Украины: М., 1919, с.13.)

^{*Олександр Шліхтер, уродженець Полтавщини, тоді, в 1919, – нарком продовольства УСРР, яка офіційно не входила до складу Росії, адже Союз РСР було створено в грудні 1922 р. (Підкреслення наше. – В. Б.)}

Грабіж «по-братськи»

Голова Раднаркому РРФСР Ленін, секретар ЦК РКП Молотов – з московського Кремля – телеграмою в столицю УСРР Харків, до ЦК Української Комуністичної партії (копії – голові Раднаркому Раковському, Укрнаркомпроду Владімірову). 8/VII. 1921 р.

«[…] другого липня прийнято постанову зобов’язати ЦК Української партії вжити всі заходи вивозу Укрнаркомпродом на бази РСФРР не менше семидесяти чотирьох вагонів щодоби. […] прохання напружити зусилля […] проведенню в повному обсязі постанови ЦК РКП…» (Підкреслення наше. –  В. Б.)

«Рівноправність» по-московськи

Україна зі своїм 30-мільйонним населенням за багатствами «майже дорівнює Франції, а бюджет її подібний до бюджету Московської губерніальної Ради – навіть 500 мільйонів не доходить».

Голова ВУЦВКу* Григорій Петровський (газета “Комуніст”, 1928р., №284).

^{ВУЦВК* –Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, що виконував до 1937р. функції українського парламенту. Голова ВУЦВК – найвища офіційна особа нібито самостійної УСРР.}

Організатори Голодомору в Україні про свою місію

9 грудня 1932 р., Москва, Постанова.

«ЦК ВКП і РНК СРСР вважають, що без негайної організації корінного перелому у хлібозаготівлях у Дніпропетровській, Одеській і Харківській областях Україна не в силах виконати навіть той двічі скорочений план, який явним чином провалюють українські працівники […]

ЦК ВКП і РНК СРСР доручають Кагановичу і Постишеву негайно виїхати на Україну […], засісти у вирішальних областях як особливо уповноважені ЦК ВКП і РНК СРСР, розділивши працю з Косіором, Чубарем і Хатаєвичем, й ужити всіх необхідних заходів організаційного й адміністративного порядку для виконання плану хлібозаготівель».

Вирок політбюро ЦК ВКП(б): «Українським селянам – голодна смерть»

22 січня 1933 р.

«До ЦК ВКП і РНК надійшли відомості, що на Кубані й Україні почався масовий виїзд селян «за хлібом» в ЦЧО*, на Волгу, Московську обл., Західну обл., Білорусію. ЦК ВКП і Раднарком СРСР не сумніваються, що цей виїзд з України в минулому році організований ворогами Радянської влади, есерами і агентами Польщі з метою агітації «через селян» у північних районах СРСР проти колгоспів і взагалі проти Радянської влади. Минулого року партійні, радянські і чекістські органи України прогавили цю конрреволюційну затію. В цьому році не може бути допущено повторення минулорічної помилки.

Перше. ЦК ВКП і Раднарком пропонують крайкому, крайвиконкому і ПП ОГПУ Північного Кавказу не допускати масовий виїзд селян з Північного Кавказу в інші краї і в’їзд в межі краю з України.

Друге. ЦК ВКП і Раднарком  пропонують ЦК КП(б)У, Балицькому і Реденсу не допускати масовий виїзд селян з України в інші краї і в’їзд на Україну з Північного Кавказу.

Третє. ЦК ВКП і Раднарком пропонують ПП ОГПУ Московської обл., ЦЧО, Західної обл., Білорусії, Нижньої Волги і Середньої Волги заарештовувати “селян” України й Північного Кавказу, які пробралися на північ, і після того, як будуть відібрані контрреволюційні елементи, викидати решту в місця їх проживання.

Четверте. ЦК ВКП і Раднарком пропонують ГПУ Прохорову дати відповідні розпорядження по системі ГПУ.

Голова Раднаркому СРСР В. М. Молотов

Секретар ЦК ВКП (б) Й. Сталін”.

^{*Центральні Чорноземні Області}

Репресивні заходи в УСРР

Протокол №96

Засідання Політбюро ЦК КП(б)У за участю Кагановича Л.М. від 29 грудня 1932 р.

Про поширення на Дніпропетровську область заходів, вжитих стосовно Одеської області.

1. Вислати 700 сімей з 20-25 сіл основних відстаючих районів.
2. Т.т. Карлсону і Реденсу організувати висилку на Північ злісних елементів і куркулів (без сімей) в кількості 700 чоловік.
3. Скласти список виключених в кількості 50 із партії для негайної висилки в конц.табір. Просити ЦК ВКП затвердити це рішення.

Про посилення репресій до злісних нездавачів хліба – одноосібників.

Запропонувати Дніпропетровському і Харківському обкомам стосовно злісних одноосібників застосувати на підставі Постанови РНК УСРР від 11.11.32р. розпродаж усього їхнього майна, а також позбавлення повністю всієї присадибної землі і всіх будівель. Щодо Харківської області цей захід застосувати стосовно приблизно тисячі господарств; по Дніпропетровській області – 500 господарств.

Про судові справи

3.Вважати необхідним надсилання Наркомюстом Керівникам виїздних сесій невеликого листа з питання складання вироків, в яких навести два вироки: один як зразок добре складеного, і другий як зразок погано складеного вироку із зазначенням про недоліки, наявні в другому, погано складеному вироку.

Проект листа доручити скласти трійці в складі т.т. Полякова, Ахматова, Берновського.

Копію листа НКЮ надіслати також секретарям райпарткомів із спеціальним невеликим листом ЦК.

4. Запропонувати обкомам поруч з друкуванням вироків про розстріли і про використання в районній пресі також друкувати дуже важливі вироки про розстріли та виконання в обласній пресі з відповідним висвітленням.

Секретар ЦК КП(б)У С.Косіор».

*   *   *

«Лист-директива
Обкомам і РПК

Досі ще районні працівники не зрозуміли, що першочерговість хлібозаготівель у колгоспах, які не виконують своїх зобов’язань перед державою, означає, що все наявне зерно в цих колгоспах, в тому числі й так звані “насіннєві фонди”, повинно бути в першу чергу здане в план хлібозаготівель.

Саме тому ЦК ВКП(б) скасував рішення ЦК КП(б)У від 18.11.32 р. про невивіз насіннєвих фондів як рішення, яке послаблює наші позиції в боротьбі за хліб.

ЦК КП(б)У пропонує стосовно колгоспів, які не виконали план хлібозаготівель, негайно протягом 5-6 днів вивезти всі наявні фонди, в тому числі так звані “насіннєві” на виконання плану хлібозаготівель.

ЦК зобов’язує негайно мобілізувати для цього всі перевізні засоби, живу тяглову силу, автотранспорт і трактори. В одноденний строк дати твердий щоденний наряд на доставку необхідної кількості коней, в тому числі й одноосібниками.

Усіляку затримку у вивозі цих фондів ЦК розглядатиме як саботаж хлібозаготівель з боку районного керівництва і вживе відповідні заходи.

            Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор.

29.ХІІ.32р.».

*   *   *

«Прот. №97, п.13 від 30.ХІІ.32 р. Питання Чернігівської області

1.Просити ЦК ВКП(б) дозволити виселення з Чернігівської області трьохсот сімейств куркулів.

2.Вислати з Чернігівської області злісних елементів і куркулів (без сімей) в кількості п’ятисот чоловік.

3.Вважати необхідним збільшення складу міліції в Чернігівській області.

Доручити т.т. Карлсону і Чубарю вжити в цьому напрямку необхідні заходи.

4.Через 15 днів поставити на ПБ доповідь ГПУ і Чернігівського обкому про політичний стан у Чернігівській області.

                        С. Косіор».

*   *   *

Постанова Ради Народних Комісарів УСРР – «Про заборону торгівлі картоплею у районах Чернігівської області, що злочинно припинили здачу такої за договорами конрактації»; 10 січня 1933 р.

Названо 7 районів (Буринський, Іваницький, Понорницький, Прилуцький, Кролівецький, Городнянський, Сновський) і наведено цифри плану – від 9455 тонн до 1800 тонн.

Уряд зобов’язав Чернігівський облвиконком та перелічені райвиконкоми «організувати перевірку наявної картоплі” в усіх колгоспах і незаконно утворені фонди картоплі, а картоплю, незаконно роздану колгоспникам, повернути на виконання плану здачі картоплі по контрактації».

Голова Ради Народних Комісарів УСРР (В. Чубар) та керівничий Справ Ради Народних Комісарів УСРР (В. Легкий); м. Харків.

Чорною косою смерті

Свідчення офіційних осіб із виконавчої влади, зафіксовані в документах.

Голова Київського обласного виконавчого комітету М. Василенко секретар КОВК А. Глинський – до Голови РНК УСРР Власа Чубаря; після 15 лютого 1933 р.

«За перевіреними даними випадки масового недоїдання мають місце в 16 районах і за даними районів (неперевіреними областю) ще – в 5-ти районах […] Лише в одному Володарському районі (на Білоцерківщині) потребують термінової харчової допомоги  кілька тисяч дітей і цілком 10 колгоспів.

У Білоцерківському районі потребують термінової допомоги повністю 15 колгоспів та кілька тисяч дітей.

В окремих селах, як видно з довідки, що її додається, є випадки опухання та смерти від голоду. […]

За останній час зареєстровано кілька випадків людоїдства. […] в Богуславському районі в с. Мисарівка гр-ка Авраменко, 48 років, одноосібниця, середнячка зарізала та з’їла свою 8-літню дочку. В Тетіївському районі в с. Черепин одноосібниця гр-ка Березнюк зарізала й з’їла дочку 10 років. Тепер Березнюк і друга її дитина при смерті. У с. Скибинцях того ж району родина колгоспника, що складається з 3-х дітей, з яких найстарший має 15 років, забила та з’їла частину трупа померлої матері.

В Гуманському районі в с. Коржинцях гр-ка Осипенко, 47 років, забила та з’їла свою дочку 7-ми років. В тому ж селі колгоспник Олейник, 50 років, харчувався м’ясом своєї жінки, що померла від голоду. Двоє дітей Олейника теж померли від голоду […]

У Смілянському районі в с. Носачово в помешканні члена колгоспу гр-на Сови було забито Уху Фросю, що завітала туди. Труп її було порубано на дрібні шматки та засолено. Цим трупом харчувалися два тижні.

Наведеними фактами не вичерпується всіх випадків людоїдства, що мали місце в Київській області за останній час».

«…є випадки масового голодування та смерти від голоду серед робітників, особливо дрібних підприємств, що розташовані по районних центрах та містечках области».

«Київський обласний Виконавчий Комітет просить Раду Народних Комісарів подати харчову допомогу області для ліквідації явищ голодування…»

*   *   *

Уповноважений з хлібозаготівель по Новопсковському району Волевач –  секретареві Донецького обкому КП(б)У Вайнову; 22 лютого 1933 р.

«[…] голова колгоспу “Червоний Хлібороб” – Шапарської сільради Ново-Псковського району […] повідомив, що у них в селі помирає щоденно від голоду 5-8 чоловік”. У селі Лізино: “я особисто відвідав 8 сімейств. Найжахливіше враження справляє такий випадок:

Кондратенко, колгоспник, працював не зовсім справно, восени відлучався в ЦЧО. Сім’я складається з 4-х дітей у віці від 13 до 2 років, дружина. Голодувати почав ще в грудні. Кілька днів тому, в час сильних морозів замерз за таких обставин: уночі відправився із сокирою на скотомогильник, відрив кінську ногу і ніс. Спочатку покинув кінську ногу, потім сокиру і нарешті кілька кроків від покинутого замерз сам. Жінки дома ми не застали. У халупі знаходилося 4 дітей, під ганчір’ям, кістки від падла і неймовірний сморід (гниль), що не дозволив жодної хвилини побути в квартирі (тягне на блювання)».

У доповідній наводяться факти людоїдства, незахоронення по кілька днів  покійників…

Нарком землеробства УСРР Олександр Одинцов – секретареві ЦК КП(б)У Станіславу Косіору; 12.03.1933 р.   

У доповідній «Цілком таємно» викладає враження від поїздки (всього по одному дню) в Уманський, Шполянський і Білоцерківський райони тодішньої Київської області.

«Становище в цих селах […] не тільки тяжке, але нестерпне й ганебне – голодання, велика смертність, факти людоїдства. С. Кочубеївка (Уманський р-н): голодуючих 214 чол., в більшості одноосібників. Померло з січня 48 чоловік. Тут, Олексенко Тимофій, 25 років, одноосібник, посіяв ¾ га озимих, зарубав свою жінку і встиг з’їсти печінку, ліву грудь, м’ясо на ребрах.

Особисто відвідав найдужче голодуючі сім’ї: 1) Наміїчина Яків, має жінку, двоє дітей 5-7 років, одноосібник, земля 3½ га, ½ га озимини посіяв, коня продав, корова здохла. Вся сім’я, особливо опухлі дітки, живі мерці, мають десь роздобутий кусок гнилого кабачка, який варять в окропі цим харчуються в день мого відвідування».

…с. Озірне (Білоцерківський район). Найбільш голодуючих 200 дворів… Померло з 1 січня по 10 березня 90 чоловік, а за весь 1932 рік померло 92 чоловіка. «У селі непохованих 15 трупів»; с. Мала Вільшанка (Білоцерківський р-н): «померло з 1 січня по 10 безерня 86 чол., а за весь 1932 рік померло 73».

«В ГПУ мав бесіду з людоїдами, які спокійно, тупо й цинічно викладали історії дикого злочину голоду. Передаю суть їх повідомлення:

Умань (9/ІІІ). Крачак Марія, 36 років, колгоспниця с. Війтівка, зарізала дочку Ніну 7 років, зварила і з’їла. Каже: “Спочатку з’їла свою кішку, потім з’їла маленьку кішечку сусіда, а потім Ніну. Не знаю, що зі мною сталося, а зарізала і з’їла[…] Їла з кісточками, я винна, хочу йти кудись працювати, дайте тільки їсти, я голодна, я дуже хочу їсти».

«Росте свідомість людей […] Відомі промови т. Сталіна, постанова …ЦВК і Всесоюзний з’їзд колгоспників має зараз винятково позитивне значення в політичному і виробничому настрої великої колгоспної маси…»

«Поруч зі всім цим дуже тяжке становище в містах – Умань, Шпола, Біла Церква. Тут маємо велику смертність: на Умані в січні і лютому 1932 року померло 125 чоловік, а в ці ж місяці поточного року померло 345 чол.; у Білій Церкві у лютому 1932 року померло 48 чол., а в лютому поточного року 320 чоловік».

*   *   *

14 березня 1933 р. Нарком землеробства О. Одинцов дав С. Косіору додаткову довідку про голод.

«По Букському району голодає 3878 чол. (в т.ч. лежить 3736). За лютий і березень померло з голоду 732 чол.».

«По Києву на вулицях підібрано трупів: січень – 400; лютий – 518; за 10 днів березня – 248. В останні дні батьки підкидають дітей в середньому по 100 чоловік «.

«Ці дані є лише ілюстрацією, зібраною за різними матеріалами. Обліку не ведеться».

*   *   *

Начальник Харківського обласного відділу ГПУ УСРР Кацнельсон – голові ГПУ УСРР – Всеволоду Балицькому. 5 червня 1933 р. Цілком таємно-особисто:

«Продовольче становище по районах Харківської області і до того дуже тяжке, за останній час різко погіршилося».

«…різко збільшилася кількість виявлюваних і підібраних на вулицях м. Харкова трупів, померлих на грунті голоду, селян»: за лютий підібрано таких трупів -431, за березень -686, за квітень -477; травень: І декада -182, ІІ-300, ІІІ- 510, перші три дні червня -196.

«Особливо враженні продтруднощами Хорольський, Чутівський, Ново-Георгіївський, Полтавський, Кременчуцький, Решетилівський, Красноградський, Миропільський, Чугуївський і Ново-Санжарський райони, де захворювання і смертність на грунті виснаження стали набувати загрозливих розмірів». «У ряді сіл вказаних районів в переважній більшості голодають колгоспники і їх сім’ї, серед них є багато хворих і опухлих на грунті недоїдання, допомога яким у ряді випадків не надається через відсутність будь-яких продовольчих ресурсів. У зв’язку з цим щоденно помирає кілька чоловік. Основними продуктами харчування у вражених продутрудненнями районах є: збирана на полях картопля, різні покидьки, лушпиння, лузга, насіння бур’янів і ін.

У деяких же районах продуктом харчування також служить м’ясо дохлих тварин (свиней і коней), а в Ново-Санжарському, Кобеляцькому, Красноградському районах і ряді інших зафіксовані випадки вживання в харч і м’яса собак і кішок.

Поряд з цим також прогресує людоїдство і трупоїдство».

І окремі (з численних, що наведені в доповідній) факти:

У Балакліївському районі с.Чепишки, яке складається «з 500 дворів, перетворилося в пустку. Жилу хату можна знайти через 3-4 садиби. Як удень, так і ввечері ніякого шуму не чутно; ранками диму з димарів не видно. За час з березня по 30 травня по селу вмерло понад 300 чол., з яких 95% колгоспників».

«В с. Вовчий Яр, де нараховується 800 дворів, щоденно помирає від 8-12 колгоспників. За останні півтора місяці померло понад 2500 чол.».

В Ново-Санжарському районі «за останні 3 місяці зареєстровано до 3000 смертних випадків на грунті виснаження […] В районі нараховується понад  2000 господарств, які абсолютно не беруть участі в роботах по сівбі, з причин недоїдання і виснаження на цьому грунті. У ряді сіл частина батьків полишила дітей напризволяще, останні валяються в бруді, під парканами. По району виявлено 7 випадків людоїдства і трупоїдства». 

У Гадяцькому районі «смертність настільки набула широких  розмірів, що ряд сільрад припинили реєструвати померли».

А Москва не вгаває

27 квітня 1933 р. Генеральний секретар ЦК ВКП(б) Й. Сталін та голова Раднаркому СРСР В. Молотов телеграмою (серія Г – не для друку) на 2 адреси – Харків: ЦК КП(б)У і РНК вказують на незадовільну організацію заготівлі яєць для виконання експортних планів. Зокрема, зазначають: «ЦК Раднарком […] зобов’язують вас добитися негайного перелому в ході яйцезаготівель … поставте яйцезаготівельну роботу як бойове господарське завдання».

Геноцид – (від нім. Genozid, а те – від грецького genos – рід, походження і латинського – caеdo – убиваю) – винищення окремих груп населення через расові, національні або релігійні мотиви; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на цілковите або часткове фізичне знищення цих груп, а так само заходи щодо унеможливлення народження дітей у їхньому середовищі (біологічний геноцид). Особи, винні в геноциді, відповідають за міжнародним кримінальним правом.

(Сучасний словник іншомовних слів, – К.,: «Довіра», 2006, стор. 162.).