На одному сіверському сайті з’явилася була чи то стаття, чи агітка з претензійним заголовком: «Що робити комунальним ЗМІ після роздержавлення?» Не встиг навіть дочитати те писиво, як пам’ять вихопила десь зі споду строкату аналогію: «Що робити мерцю в Денвері?» Старий, але чудовий голлівудський фільм з неперевершеним Енді Гарсія… Ну, а стаття, власне, про те, що Асоціація регіональних ЗМІ «підв’язалася» до американської неурядової організації «Інтерньюс Нетворк, Інк» і шукає зацікавлені «цільові групи».

Навіщо їм ті «цільові групи»?

Як навіщо? Щоб розжувати газетярам, котрі заповзялися роздержавлюватися (слідкуйте за руками!), про «загрози та перспективи», навчити «ефективному менеджменту та маркетингу», розтлумачити «секрети формування сучасного контенту»…

Ну, та ж – да, без «контенту» – нікуда! Це вже було. І не раз. Зараз знову всі беруться «потлумачити», де хоча б щось від грантів смикнути. І я, мов опівнічний глядач кінотеатру імені Миколи Щорса, вже уявляю, як сидять невиспані, задрюкані редактори районних газет, а «ловець удачі» з-під парасольки «Інтерньюс» «втирає» їм про менеджмент, маркетинг і контент. Так колись нещасним чукчам втюкували «пающую» трубу від патефона…

Да…

А тим часом в Денвері Джиммі-Святоша зі згаданого фільму страшно «проколовся». Йому треба було зробити «пльову» справу. Могутній і надзвичайно неприємний бос злочинного світу, паралізований від шиї аж до ніг, попросив його, Джиммі-Святошу, свого старого друга, налякати одного парубка, хлопця однієї дівчини, в яку до нестями закоханий придуркуватий син боса. Джиммі підібрав для цього двох бовдурів. Бо ж хлопа треба було лише провчити, налякати. А ті бовдури замість налякати – вбили і парубка, і дівчину… Розлючений бос наказав жорстоко розправитися з усіма, окрім Джиммі, свого старого друга. Він йому дарує життя, але дає 48 годин. За цей час Джиммі має забратися геть з Денвера, щоби й слід за ним охолов. Проте Джиммі-Святоша залишається в місті. Він не може кинути напризволяще своїх друзів…

У героя Енді Гарсія із фільму «Що робити мерцю в Денвері» був вибір. Свій вибір він зробив сам – свідомо і гідно. В редакторів районних газет на Чернігівщині, як і по всій Україні сьогодні вибору нема. Їм нема куди їхати від «злого боса», та й «бос» за них давно вже все повирішував. Лишилося єдине – почути про «контент» і «вмерти в Денвері», тобто десь у Сосниці або в Козельці.