«Таваріщі, рєволюція, о которой так долго говорілі большевікі, свєршілась!»
Сиве марево більшовицького гніву гойдається на площі Конституції, покриваючи ділове завивання сирен «швидких», якими рясно зойкають київські вулиці.

Метрів за 500 од цього людського сходу приступок до магазинчика квітів заставлений веселими гарбузовими пиками. Тут Гелловін неправдиво кумедний. Є чим тішитися: квіти нині розлітаються швидше за «київську перепічку». Беруть їх зазвичай попарно, дебелий моток чорної стрічки за день худне до рипиці.

А на площі Гелловін автентичний, важкий: загусає сотнями маківок-голів, їжачиться прапорами, переважно гелловінсько-корпоративними. Для апокрифічності цій масі бракує кадильного духу, хоругов, бородато-череватих «хрестоносців» і монотонно-механічного речитативу партгоспактиву Печерської лаври, але цього разу організатори вирішили динамізувати акцію. З костюмованих персонажів обійшлися Надею Савченко: натягнувши на самісінькі брови капюшона, вона старанно кресала із зіниць огонь Горгони, всім видом показуючи, що під каптуром у неї не стрижка «а-ля Гаврош»  – що там клуб’я жалких змій.

А за шерегою лицарів Закону, за товстими стінами, за дубовими дверима, на арені під куполом, куди Надію одного разу занесло скісним протягом, але тим самим дмухом і винесло, довіку скаламутивши розум ненавистю полишеної, у цьому веселому товаристві любителів корпоративчиків, професіоналок за викликом, «мертвих ворогів», селфі, однобічності, «руліть», велюру і Медведчука, одвічна Ба(р)бі дефілювала в білому халаті «від кутюр», символізуючи свою партійно-жіночу солідарність із «зубАжілими» медиками.

За гуртовим тридцятилітнім рефлексом, нинішні насельники сього дому ще силкувалися перетворити фарс у молитву.

Але на туманній, ощетиненій прапорами площі все було всерйоз.

Суспільство нарешті береться структуруватися. Натовпами. Не допомогли революції, не навчила війна – вчить «какаяразнічний пофігізм». Тремти, напівжива сотне партій, неминуче твоє конання! У київському тумані, під ділове завивання медичних сирен намацують собі подібних, злютовуються українські політичні ІНЬ і ЯНЬ, ВІГИ і ТОРІ, СЛОНИ й ОСЛИ.

«Таваріщі, рєволюція, о которой так долго говорілі большевікі, свєршілась!»

Бийтеся дрожем і ви, підкупольні старожили-старомерли, і ви, трендові позавчорашні політикани-політихами, і ви, СВАТОбливі та СЛУГОфільні пуцьверінки! Вся теча всенародного волевияву під сиренні пеани і ладанні дими розливається у два потужні струмені: ВАКЦИ й АНТИВАКЦИ.

Беруся навіть «повангувати»: майбутній «лідер нації» оце саме тепер убивається в колодочки. Серед нинішніх студентів-медиків, які набираються медицини дистанційно.