Українська федерація бодибілдингу та фітнесу (UFBF) презентувала відкритий міжнародний чемпіонат «Кубок сили нації». За участю найпотужніших атлетів країни.

Тут уперше представили жіночу категорію «янголів» бодибілдингу України та Європи. Відбирали учасниць за спеціальними критеріями. Відбір пройшло лише чотири дівчини.

Тетяна Семенюк взяла участь в 4-х категоріях, виборола призові місця. Зі спогаду, як увійшов у її життя бодибілдинг, зав’язалося наше спілкування.

– Хлопець, з яким зустрічалася, потягнув мене в тренажерний зал, потренуватися «за компанію», – розповіла Тетяна. – Мене це дуже захопило, почала займатися спортом регулярно. Згодом на тренуваннях до мене вже підходили відвідувачі залу: просили пояснити, як правильно виконувати різні вправи. Думали, що я тренерка.

Якось познайомилася з бодибілдером Русланом Подоляном, нинішнім представником Федерації бодибілдингу у Вінниці. Він запропонував працювати тренером в його спортивному клубі. Погодилася. Згодом від Руслана надійшла пропозиція поїхати підтримати його на чемпіонат. Побачила виступи атлетів і так захопилася, що загорілася бажанням і собі взяти участь у такому чемпіонаті. Вперше потрапила на такий турнір близько року тому. Виступала одночасно у чотирьох категоріях. І в усіх забрала «срібло».

– Як батьки та друзі реагують на твої участі в чемпіонатах?

– З приводу моїх захоплень бодибілдингом тримають нейтралітет.

Далі спілкуємося з Максимом Рогожею, золотим призером у 7-ми категоріях чемпіонату.

– У 16 років почав серйозно займатися спортом, бо був хлопчиком повним і волів схуднути, – пригадує Максим. – Згодом це переросло в хобі, а далі в професійний спорт. Тренер запропонував, і в 23 роки я вперше виступив на чемпіонаті. Отак і змагаюся, вже понад 20 років.

Максим вважається найкращим у Федерації бодибілдингу України. Неодноразово виступав на чемпіонатах Європи та світу, посідав призові місця. Бодибілдинг – це, передовсім, важка і наполеглива праця. Спортсмен зізнався, що перед участю в чемпіонаті, активно тренуючись у залі, скинув 40 кілограмів.

– Взагалі, професійно займатися спортом не збирався, – розповідає про свій шлях у бодибілдинг наступний співрозмовник Антон Греков. – В тренажерний зал вирішив ходити після важкого розставання з дівчиною, та згодом зрозумів, що це стало не просто способом відволіктися від думок про колишню. Потім з’явилося бажання спробувати себе в чемпіонаті. Власне, відтоді почалася моя кар’єра атлета.

– Коли займаєтеся в залі, слідкуєте за своїм харчуванням? Рахуєте БЖВ, калорії?

– Особисто я ніколи не рахую калорії, навіть перед чемпіонатом. Працюю лише на результат. Але своїм учням завжди раджу рахувати, слідкувати за своїм харчуванням.

– Як обрати собі тренера, якщо є бажання вступити до Федерації бодибілдерів?

– Найкраще знайти тренера, який неодноразово виступав на чемпіонатах та вважається чемпіоном. Бо тренуватися у того, хто мало знає про бодибілдинг, це зазвичай програшний варіант.

Цікаво було побувати «на бекстейджі» – за лаштунками змагань, побачити підготовку спортсменів перед виходом на сцену. Виявляється, тоді кожен із них з’їдає кетяг бананів. Не просто так, а, як пояснили, для кращого блиску м’язів на показі. Це справді допомагає. Втім дехто хитрує: банани віддає дітям, а сам споживає лише шкірки.

Від Руслана Подоляна довідалася інформацію, яка щиро здивувала. За його словами, в залі, де відбуваються турніри бодибілдерів, є місця для жінок, які шукають собі серед спортсменів чоловіків. І ці місця купуються за окрему плату. Правда це чи жарт? Не перевіряла.

Руслан захопився спортом ще у школі.

– Спочатку був футбол, потім вільна боротьба, перевагу віддав спортивним майданчикам, де були турнік та бруси. Потім була, як в ті часи говорили, «качалка». Там познайомився зі штангою та гантелями… Мені подобалося бачити зміни свого тіла, працювати над собою.

– Як виникла ідея відкрити свій тренажерний зал?

– Про це мріяв ще зі школи. Але так випало, що раніше була сцена, а вже потім фітнес-клуб! Мрії збуваються!

Поділився Руслан історією про своє парі з Адольфом, також чемпіоном з бодибілдингу.

– Вирішили з ним зустрітися через декілька днів після чемпіонату, але мені терміново потрібно було їхати з Києва у Вінницю. Ну й Адольф поїхав разом зі мною. Зустрілися у мене в спортивному клубі, познайомив його зі своєю командою тренерів. Отак розмовляючи один із з моїх підопічних поцікавився, хто з нас довше простоїть у планці на руках. Не довго думаючи, ми уклали парі, на велику суму грошей. На жаль чи на щастя, спір я програв. Адольф простояв у планці 1 годину 48 хвилин і переміг.

Багато учасників чемпіонату нині служать в лавах Збройних сил України. Є бодибілдери у пантеоні героїв, які віддали своє життя, боронячи Україну від рашистських варварів. Серед них чемпіони Олексій Слющенко і Дмитро Підопригора.

… На завершення чемпіонату, під час церемонії нагородження переможців спортсмени вирішили розіграти на аукціоні Головний кубок. Виручені 40 тисяч гривень передали у фонд ЗСУ.