Час проби на міцність. Усього й усіх: металу, землі, техніки, а головне – людини! Мокшанський вулкан, що періодично дихав гарячою сіркою, розкидав смертельне каміння і струшував світ, – вибухнув.

Вони готувалися давно. Їм муляла Україна ще від початку свого вільного окрилення 1991 року. Відтоді вони готувалися повернути наш гордий народ у свою імперську кошару. І тепер наважилися. Цинічно, відверто, віроломно.

У політологію вписався новий термін рашизм. Змішавши і скріпивши скрєпно смисли всіх найавторитарніших режимів, імперських ідеологій, всю клінічну маячню диктаторів.

…Однією з перших територій, яка трапилася на шляху рашистської орди – моя рідна Сумщина. Край особливий. Область, до якої 1939 року ввійшли частини Харківської, Полтавської, Чернігівської областей, за час свого існування проявила життєздатність та зуміла акумулювати кращі глибинні риси етносу.

Я – з «полтавсько-харківського куща».  Село мого давнього волелюбивого козацького роду – Вільшана, що на межі колишніх Харківської та Полтавської губерній. Далі мої предки розселялися по ближніх вільних землях і пустили родове коріння в невеличких Тимченках, де такі чорноземи – хоч на хліб намазуй!

Вільшана ніколи не була закріпаченою, там жили козаки, як в разі загострень вирушали на війни, як і мій прадід Іван Хомович Гриценко – той поїхав на Кримську війну своїми волами… Від нього передалася велика ікона Іоана-воїна, мальована на гартованому металі: оберіг нашого роду.

Цей небесний покровитель українського козацького воїнства теж став нині  на захист рідної землі.

Суми. Охтирка. Тростянець. Конотоп. Шостка. Ромен. Я знаю ці міста! Бував там по декілька разів, там досі живуть мої численні родичі й друзі. Молю для них захисту від Небес і від Українського війська. І кличу до самозахисту, бо на це вони спроможні!

Хтось через протяжний кордон з Московією  вважав Сумщину інфікованою «руськім міром». Цього ніколи не було. Вплив був. Намагання «розчинити» українців російською синильною кислотою був також. Але народ від того лишень загартовувався. Це правда. І цю правду тепер бачить увесь світ.  Мої земляки демонструють, як вони люблять свою землю, як дорожать нею. Щоразу, спілкуючись з ними телефоном, не почув і натяку на розпач а чи зневіру. Тільки – намір бороти Батьківщину і нищити ворога!

Сумщина витримала удар однією із перших. І тримає його, і буде тримати!

… Колись я написав текст, який згодом став гімном Сумського земляцтва. Там є такий приспів:

Ми  діти Слобожанщини, Полісся і Гетьманщини,
Серця у нас гарячі і душі молоді.
Ми край наш возвеличимо і славу наших пращурів
Примножимо, примножимо, примножимо в труді!

У цьому славні мирному краю не було жодного слова про війну чи натяку на неї. Бо ми миролюбна нація. А тепер, у час Народної війни мої трудящі земляки стали Воями. У складі Збройних сил України пліч-о-пліч з ними, у Територіальні обороні боронять свою землю від болотяної орди. Славень Сумського земляцтва  свого часу був записаний у виконанні  нашого земляка народного артиста України Анатолія Мокренка разом із хором Національного радіо. І тепер, коли чую його, бачу, як з Небес спускається образ вольового, непокірливого Анатолія Юрійовича Мокренка і б’є в набат, разом зі своїм народом.