Що буде, якщо завтра прокинетеся у непроглядній пітьмі? Звичайний ранок, ваш сон розвіює голос телефонного будильника, ви розплющуєте очі і… нічого не бачите. Тільки морок, тільки густа чорна заволока. Ви підводитеся з ліжка, намагаєтеся намацати телефон – вимкнути розпачливий дзвінок.

Відтепер вашими очима стали ваші руки. Ваша оселя, згодом вулиця, а далі й світ – лабіринт, коридор, у якому нема просвітку…

Проте маєте жити, не губитися, маєте якомога повніше відчувати реальність. Так, незримо, але уповні сприймати довкілля, людей – на слух, дотик, нюх. І ви поволі, переборюючи відчай і фобії, входите у цей новий світ, освоюєтеся в його атмосфері, в його доступності та розмаїтій активності. Ваші чуття відкривають нове бачення. І якоїсь миті впевнюєтеся, що і в незрячих є свої переваги. Ви краще чуєте, гостріше розрізняєте запахи, пучки ваших пальців вловлюють повіви тепла, найтонші риси…

Приблизно такі відчуття і почуття переживете, коли побуваєте на екскурсії у столичному музеї «Третя після опівночі». У поки що єдиному такому музейному просторі на теренах України. Музей у темряві, де люди вчаться бачити не очима.

У ньому незрячі гіди, які допоможуть вам не лише орієнтуватися у 5-ти кімнатах, у ста п’ятдесяти квадратних метрах простору, а й спробувати навпомацки упоратися зі звичайними буденними справами. Ба більше – у цьому дивовижному музеї ви зможете геть по-новому відчути смак романтичної вечері, написати коханій людині листа. Це справді унікальна можливість пізнати світ по-новому, загострити відчуття, зрозуміти можливості нашого тіла.