В останню суботу травня Київ традиційно відзначив свій день. Але й гості не почувалися чужими на цьому святі. Із двох десятків людей, з якими познайомилася на столичному Андріївському узвозі, лише семеро назвалися киянами.  Ще четверо –  туристи  з Туреччини, двоє  чехів, а один сказав просто: « Я з Африки». Зате поспілкувалася аж із шістьма гостями, які прибули до Києва за тисячі кілометрів, із Піднебесної.

Українці споконвіку народ гостинний. Але зарубіжні гості Дня Києва почувалися на святі як удома ще й тому, що на тому ж таки Андріївському узвозі, де гомонів веселий ярмарок, могли без труда знайти свій національний одяг, предмети побуту, рідні  сувеніри. Наприклад, у спеціально створених тут «куточках» Праги та Відня – колоритні чеські та австрійські фарфорові ляльки. А поруч – намисто та інші прикраси з Індії, африканські музичні інструменти. У барабан-тамтам били всі охочі…

Та й у деяких суто українських сувенірах, виставлених для продажу, явно відчувалося нетутешнє походження. Китайське чи турецьке.

На цьому знаменитому узвозі, що скочується на Поділ, свято ледь не щодня. Один з найдревніших і наймальовничіших куточків стольного Києва давно став музеєм під відкритим небом, вернісажем, сувенірною крамницею, місцем для прогулянок і відпочинку.

Тож День Києва минув, а свято на Андріївському залишилося.