В епоху інтернету, коли у всемережжі елементарно можна знайти будь-яку інформацію, потрібність бібліотек ставиться під сумнів. Люди переважно асоціюють їх з нудьгою, старими шафами та заставленими вщерть полицями. Станом на 2020 рік у Києві було зареєстровано 520,6 тис. користувачів бібліотек – на 40 тис. менше, ніж у 2016 році. Про ситуацію у столичних районних книгозбірнях закладах, скільки читачів має бібліотека, як можна зареєструватися читачем, – з цього почалася розмова з працівницею столичної бібліотеки №159 Жанною Махровою.

– На сьогодні у нас зареєстровано 2488 читачів, – почала розмову пані Жанна. – Записатися до бібліотеки нескладно: треба прийти до нас із паспортом, студентським або учнівським квитком. Користуватися нашим абонементом можуть лише кияни, але вікових обмежень немає – приймаємо всіх, хто вміє читати.

– Хто найактивніше відвідує бібліотеку?

– Школярі. Вони часто беруть програмну літературу, потрібну для навчання. До того ж ми співпрацюємо зі школами, організовуємо різні заходи для учнівської молоді. Також багато наших відвідувачів серед людей поважного віку. Вони здебільшого цікавляться енциклопедіями, книжками про політику. Приходять і військовослужбовці-відставники, переважно за виданнями про російсько-українську війну.

– У вас багатий книжковий фонд?

– Чималий – 23 тис. примірників. Від новинок і до «книжкового антикваріату», вельми цінних екземплярів. Мало хто знає, але і в невеликих районних бібліотеках є справжні раритети. Звісно, читати їх можна лише в нашому залі. Дехто про такі книги каже, що вони пошарпані та неприємні на дотик. Але справжні цінителі книги, фахівці, беручи до рук ці видання, ледь не трусяться над ними. Як кажуть, кожному своє.

– А новинками часто збагачуєтеся?

– Щорічно бібліотечні колектори надсилають певну кількість книжок на об’єднання. Далі їх розподіляють між бібліотеками. Отримуємо багато сучасних і гарно ілюстрованих книжок. Є твори українських й іноземних письменників, тож кожен знайде «свою» книжку.

Буває, що й самі автори, презентуючи свої нові книжки, дарують їх бібліотекам. Не відмовляємося і від подарунків наших відвідувачів, приймаємо книжки з домашніх книгозбірень, в хорошому стані. Втім, не всі наші заклади це практикують. Тому тим, хто має намір передати бібліотеці частину домашніх книжок, варто заздалегідь пересвідчитися, що цей дарунок там чекають.

– Чому варто ходити до бібліотек?

– Та хоча б для того, щоб позбавитися певних стереотипів. Для більшості бібліотеки – це холодні книгосховища й асоціація з Радянським Союзом. Насправді ж, це затишне та сучасне місце, в якому точно не марнується час. Місце, де відбуваються виставки, презентації і літературні вечори. Місце, де можна читати паперові книжки, не витрачаючи на це кілька тисяч гривень. Зрештою, тут завжди можна знайти однодумців і цікаво поспілкуватися. Просто відвідайте бібліотеку, неважливо яку – свою районну чи Національну імені Вернадського, – і ви переконаєтеся, що це захоплює.

Попри війну та регулярні ракетні обстріли, бібліотеки столиці продовжують свою роботу заради поширення українського слова, заради майбутнього. Росіяни намагаються знищити нашу самобутність і культуру. Проте це їм не вдасться, допоки у нашій правиці зброя, а у лівиці – книжка. Це ж для нас лишив заповідь європейський просвітитель: «Моя батьківщина там, де моя бібліотека».