Попри війну, зруйновану інфраструктуру та складні умови тренувального процесу, Україна готується до зимових Олімпійських ігор 2026 року, які  прийматимуть італійські Мілан та Кортіна-д’Ампеццо. Українські федерації та спортсмени працюють частково розпорошено: хтось із наших олімпійців, зокрема й потенційних, тренується за кордоном, хтось – в Україні. Але всі демонструють спортивну волю, готовність змагатися за медалі. У біатлоні, фігурному катанні, фристайлі, лижних гонках, санному спорті тощо.

«Спортсмени готуються, як можливо на сьогоднішній день… Під час повітряних тривог, під обстрілами, – розповідає президент НОК Вадим Гутцайт. – Складно, але не складніше, ніж усім українцям, які живуть в Україні». За його словами, тим учасникам нашої олімпійської збірної, хто вимушено тренується за кордоном, наша держава та НОК забезпечують необхідні умови.

У зимовому спорті України є дві головні «опори», на які покладаються особливі надії: фристайл (лижна акробатика) та біатлон. Саме у цих видах маємо чим пишатися і на кого сподіватися. Наші лижники й фристайлісти готуються переважно за межами країни, де доступні сучасні траси й високогірні тренувальні бази. Український фристайл нині на підйомі: маємо успіхи на чемпіонатах світу, зростає конкуренція всередині збірної, тож уболівальники очікують яскравих виступів наших олімпійців.

Біатлоністи уже традиційно найчисельніші в українській олімпійській делегації. За даними НОК, до складу збірної на Ігри-2026 може ввійти їх близько десятка – чоловіча і жіноча команди. На минулій Олімпіаді у цьому виді мали 11 представників, і хоча частина досвідчених чемпіонок уже завершила кар’єру (Олена Підгрушна, Валя Семеренко), їм на зміну прийшло нове покоління. Українські біатлоністи тренуються на зборах у Європі, а частину робочого процесу проводять на низькогір’ї та в умовах штучного снігу. Змагальний сезон 2025 року засвідчив: наші здатні боротися за високі місця у Кубку світу й утримуватися в топ-20.

Саночники та бобслеїсти тренуються на європейських трасах – власного льодового треку Україна не має. Цієї осені наші пройшли збір у норвезькому Ліллехаммері, а тепер продовжують підготовку в латвійській Сігулді. Саме там минулого сезону українська команда саночників здобула історичну першу медаль на Кубкові світу – «бронзу» в естафеті. 5 грудня в австрійському Інсбруку стартує олімпійський відбір у цьому виді спорту. Триватиме до 12 січня 2026 року. В новому сезоні українські спортсмени планують взяти участь у декількох етапах Кубка, щоб зберегти рейтингові позиції та претендувати на повноцінні олімпійські квоти.

Фігурне катання – ще один вид, де тренування неможливі без спеціальних арен. Через пошкодження ковзанок і перебої зі світлом спортсмени виїжджають до ЄС. Восени 2025-го 21-річний український фігурист Кирило Марсак єдиний виборов олімпійську квоту на турнірі в Пекіні. На жаль, у жіночому фігурному катанні наша країна вперше за 16 років не буде представлена на Іграх – жодна українська одиночниця не виконала міжнародного кваліфікаційного мінімуму.

За даними НОК, станом на осінь 2025 року українці здобули 18 олімпійських ліцензій. А загалом розраховуємо приблизно на 40 учасників Олмпіади-202. Це менше, ніж було в 2022-му (тоді мали 46 квот), але цілком зрозуміло в реаліях воєнного часу.

Кожен старт наших спортсменів набуває додаткового сенсу. «Перше й головне –що ми взагалі будемо на Іграх», – зазначає Вадим Гутцайт. І наголошує: це стало можливим «завдяки нашим незламним захисникам і захисницям».

Українська команда зберігає мотивацію гідно виступити на Олімпійських іграх. Для багатьох спортсменів участь у Мілан–Кортіна 2026 – це нагода показати світові, що Україна здатна гідно відстоювати себе не лише на полі бою, а й на спортивних аренах.