Вірні Московського патріархату прогулялися «хресною ходою» по Києву. Воно б і на здоров’ячко, але тут виникають і «спрашіваються» принаймні два питання. Точніше – «вопроса».

Перший: навіщо взагалі був потрібен цей флешмоб? Організатори й учасники кажуть: щоб відзначити чергову річницю Хрещення київської і московської Русі та започаткування їхньої полум’яної братерської дружби. Це правда, але, як водиться у МП-батюшок, не вся. Вони не признаються, що цим паралельно планувалося поставити на місце Вселенського Патріарха Варфоломія, який останнім часом щось там затіває з томосом для «неканоніческой» української церкви. Мовляв, слухай, Варфоломію, і «вонмі»: бачиш, як нас багато, а тому нам по барабану твій томос.
Чи «вонме» категорично попереджений Варфоломій, побачимо ближчим часом. А тим часом посильно розберемося з другим «вопросом»: скільки ж їх було, тих учасників флешмобу, чи то пак, «хресної ходи»? Іншими словами, чи було їх достатньо, щоб нагнати холоду на «необачного» Варфоломія?

МП-батюшки божаться, що навіть з надлишком.

Аж 250 тищ!

Але й тут, як завжди, обнадійливо-переможну реляцію мусила підгидити вредна українська поліція. Мало того, що не дозволила перетворити «хресну ходу» в обіцяну вже не раз релігійну війну, тобто в елементарний мордобій, вона також божиться, що МП-«хресноходівців і хрестоносців» було тільки 10 тисяч.

І це тоді, як вірні УПЦ КП висипали на київські вулиці у кількості раніше небаченій і немислимій – понад 65 тисяч. І від поліції з цього приводу, завважте, жодних заперечень.

А раз так, то й ми цією останньою цифрою не будемо більше займатися, а повернемося до МП-вірян.
Пріснопам’ятне «кєгєбе» кількість людей у тій чи іншій вуличній акції визначало дуже просто. Кожен агент знав, що на одному квадратному метрі можуть вільно вміститися чотири особи, а щільненько – навіть п’ять. Тож залишалося тільки виміряти площу, помножити кількість квадратних метрів на чотири чи п’ять і маєш кількість учасників. У нашому випадку, якщо було 250 тисяч, то вони мали зайняти 62 500 квадратних метрів. Тобто віряни вперемішку з переважно огрядненькими батюшками і монашествующими, а також з великогабаритним єпископатом повинні були стояти плече до плеча в центральній частині Києва не тільки на вулицях і в скверах, а й на дахах будинків. Бо інакше просто не помістилися б.
Та менше з тим. Краще зіставимо дві цифри: 250 тисяч і поліцейську – 10 тисяч. Різниця, як бачимо, в 25 разів. А це означає, о тут хтось таки брехнув:  або МП-батюшки, або поліціянти.

І це вже не просто брехня,  а брехня безбожна!

Отже, тепер це не тільки наша справа, а й Твоя, Божечку. Тому ми, вірні всіх українських християнських конфесій, просимо Тебе, Божечку, розібратися в цьому «мутняку» з притаманною Тобі об’єктивністю. Якщо збрехали поліцейські, то зроби так, щоб вони отримали сувору догану із занесеннням в особові справи і були позбавлені квартальної премії. Якщо ж оскоромилися словоблудієм МП-батюшки, то тут, як ми, Божечку, з тобою розуміємо, інших варіантів, окрім пекла, нема. Бо коли бреше поліціянт – це жахливо. Та коли вже й батюшка «заливає» (незалежно від патріархату!), то це вже не просто «свят, свят, свят…» і «цур тобі, пек!». Це вже катастрофа. Так що не бійся бути занадто суворим, ми тяму маємо.
А щодо тої благочестивої 10-тисячної МП-отари, яка вільно чи невільно погодилася взяти участь у 250-тисячній брехні, то ми просимо не застосовувати до них ніяких спецзасобів. А просто – томосом їх, томосом, томосом!
Амінь!