Дистанційне навчання розширює простір, але все одно для учня чи студента важливе живе спілкування з викладачем. Послухали, запитали, разом обговорили проблему, вийшли на суміжну тему. Можна повернутися ще раз до складного чи незрозумілого. Жодна техніка не здатна повністю замінити очне навчання. Бо людина – не робот, не комп’ютер, без емоції їй не вижити. Вони, емоції – для неї незамінна поміч. У навчанні – теж.  Звісно ж, разом із сучасними технологіями.

У Київському університеті імені Бориса Грінченка відбулася дистанційна конференція учасників та координаторів міжнародного проекту «Компетенція викладача вищої школи у добу змін». Завдяки сучасним засобам зв’язку члени Української академії акмеології, викладачі Грінченкового університету, а також Сілезького університету в польських Катовицях, університету Острави, що в Чехії, та словацького Університету Матея Бела спілкувалися, між собою кожен зі своєї «домівки». Відстань у тисячі кілометрів не стала на заваді.

Міжнародний науковий проект «Компетенції викладача вищої школи у добу змін» ініціювали в Грінченковому університеті за підтримки Вишеградського фонду –  міжнародної організації, що сприяє втіленню локальних проектів у Польщі, Чехії, Словаччині й Угорщині, та за участі Міністерства закордонних справ Нідерландів. Українські викладачі ставлять за мету підвищити свій фах до рівня колег зі східноєвропейських країн.

Дослідницькі групи  у кожному з університетів, учасників проекту, опитували студентів про те, яким ті бачать сучасного викладача. Але й працівники вишів намагалися об’єктивно оцінити кваліфікаційний рівень – свій і своїх колег,  визначалися, кого б хотіли наслідувати. Характеристики компетентності викладачів за стилем роботи виявилися різними: інноваційний, соціокультурний, лідерський, громадянський, дослідницький, методологічний тощо.

За результатами досліджень побачила світ книжка «Основи коучингу» – перший в Україні посібник, що допоможе педагогам, психологам та менеджерам професійно зростати.

– Посібник містить сучасні характеристики компетентності, якими повинен володіти професійний викладач, – розповідає науковий секретар Української академії акмеології Яна Фруктова. – Треба бути ментором і наставником, своєрідним дороговказом на обраному студентом шляху. До всього і кожного потрібен унікальний підхід, тільки так новітня система викладання стане реальністю.

– Тьютори, або ж наставники, а ними у західних вишах стають аспіранти, молодші викладачі чи здібні старшокурсники, відіграють ключову роль у дистанційному навчанні, – пояснює директор програм Міжнародної академії тьюторства Тетяна Швець. – Ми розробили власні програми, адаптовані до української ментальності. Нині їх опановують викладачі. Тьюторство, менторство і коучинг –  ці нові методики розвивають уміння самостійно навчатися і досягати поставленої мети. За ними – освіта майбутнього!