Коли закінчиться карантин, що найперше зроблю? Спитала себе, і згадала один чудовий день.

Втім не такий уже й чудовий: другий тиждень роботи з поїздками до університету на сесію. Це була друга субота, коли знову схопилася о сьомій ранку, щоб встигнути на залік о 8:30. Залік склала. Викладачка назвала моє прізвище, похвалила, що я надіслала усе вчасно і сказала, що можу бути вільною. Отож о 9:00 вже направлялась до кафе, щоб попрацювати та поснідати. Замовила капучино на кокосовому молоці та сіла писати інтерв’ю для наступного заліку. Але якоїсь миті відволіклась. Почала спостерігати за відвідувачами, які заходили до кав’ярні…

…Саме це і зроблю після виходу з карантину: піду в улюблене місце, замовлю «як завжди» і просто спостерігатиму. В ідеалі, це буде ранок і сонні відвідувачі залюднюватимуть затишне місце, стіни якого цілих два місяці не бачили живої душі.

Моя особиста історія може відгукнутися у твоєму серці. Нас таких багато. Ось про що мріють люди у своєму нинішньому «санаторійному ув’язненні». Обережно, цей матеріал перенасичений словами «КАРАНТИН» і «ХОЧУ»!

Анна, 24 роки:

– Карантин навчив мене радіти елементарним речам. Можливості прогулятись на свіжому повітрі, піти в парк. Саме під час самоізоляції забажалося правильно харчуватися. Хтось наїдав дупки і щічки, а  я схудла на 4 кг. Після закінчення карантину піду до крамниці,  трішки оновлю гардероб. Бо так і не змогла купити гарні мешти: інтернет – справа хороша, але не надійна. А ще хочу-таки побувати на морі, десь в Одесі. Надалі намагатимусь більше подорожувати, бо це прекрасно.

Софія, 25 років:

– Увесь карантин живу на дачі. Вперше за багато років проводжу так багато часу з бабусею та дідусем. Лише тепер дізналась, як вони познайомились, як бабуся проводила свій час, коли була мого віку… Такі дрібниці дуже дорогі. А перше, що зроблю, коли карантин закінчиться, – спланую поїздку. Не знаю, буде вона Україною чи Європою, але точно спланую на найближчий час, і моя душа буде спокійно жити в очікуванні. А ще піду пити каву в заповнений людьми заклад, стоїть гул од розмов. І буду теж з кимось теревенити, ляси точити та нарешті вип’ю смачної кави з філіжанки.

Денис, 23 роки:

– За карантин усвідомив: незважаючи на свою інтровертивність, я, як і більшість людей, є істотою соціальною. Тому моє прагнення з кимось поспілкуватися лише дужчає. З кожним днем карантину. Думаю, після завершення життя у самоізоляції, запишуся на курси гри на гітарі. Це хороший спосіб знайти нових знайомих та навчитися нового. Хоча й нині періодично намагаюсь самотужки опанувати навички гри на гітарі.

Ольга, 22 роки:

– Якщо чесно, дуже хочу до магазину, за якоюсь кофтинкою та новим взуттям. І, звісно, вирватися у парк – покататись на роликах. Без масок, антисептиків, дистанції. А ще піду гуляти під літнім дощем! Карантин навчив підтримувати свій денний цикл та менше копирсатися у своїх недоліках, адже, попри будь-яку ситуацію, потрібно йти туди, чого прагне душа.

Ліза, 23 роки:

– Після карантину хочу зустрітися з друзями. У соціум зовсім не тягне, але побачитися та обійнятися з близькими людьми дуже кортить. Ця непередбачувана ситуація показала мені, що можу все планувати та встигати. Здається, що у звичайному житті заважають зовнішні обставини, але насправді все залежить від особистого вибору. Зараз вдалося заспокоїтися,  дотримуватися комфортного режиму дня. Хочеться і надалі залишити звичку прокидатися о п’ятій або шостій ранку та займатися йогою, адже тоді день проходить чудово.

Андрій, 33 роки:

– Попри карантин зрозумів, що часу все одно не так багато, що мені складно сидіти на місці – працювати зручніше в офісі. Карантин показав, як багато крутих людей навколо, котрі у цей непростий період влаштовують вебінари, інші активності. Дивно, але під час карантину збагнув, що, не відвідуючи робочий офіс, їм менше солоденького. Ще виявилося, що Київ без людей моторошно прекрасний, а обмеження свободи, нехай навіть умовне, пригнічує. Після закінчення карантину поїду з друзями на громадському транспорті до столиці та замовимо багато всього в МакДональдзі. А також піду тусити до глибокої ночі з товаришами на Київське море.

Анна, 26 років:

– Карантин розкидав моїх друзів, які поїхали до батьків чи за місто. Тому перше, що зробимо, – зберемося з друзями у кафе. І дуже хочу повернутися до занять танцями. Карантин показав, що мені надзвичайно подобається працювати вдома, а не сидіти в офісі з дев’ятої ранку до шостої вечора. Тепер ціную кожну годину. Це дуже важливо для мене.

Андрій Раґнар, 32 роки:

– Після карантину влаштую собі культурний «відрив». Планую відвідати якомога більше заходів та закладів, які були весь цей час зачинені. Всюди пофоткаюсь, з усіма пообіймаюсь. Буду усміхатися і читати інші усмішки без масок та обмежень. Це для себе. А дітворі організуємо вилазки до мотузкових парків, пляжів, дитячих майданчиків та, звісно, зустрічі з товаришами, морозиво просто неба… Щоб дні були сповнені радісним сміхом.

А що зробите ви у тому житті, що після карантину?