Станом на листопад 2024 року від початку повномасштабної війни з України виїхало 43,0 млн, а повернулося – 39,3 млн населення. Відтак закордоном залишається 5,2 млн українських біженців.

Польща та Словаччина були серед перших країн, які прийняли велику кількість наших людей. Наші небайдужі сусіди допомагали всім, чим тільки могли: їжею, житлом, медичним доглядом, психологічною підтримкою.

Проте з часом охочих допомагати українцям поменшало.

Під крилом білого орла

Від початку повномасштабної війни українським біженцям в Польщі допомагали ООН, Міжнародний Червоний хрест, IRC («Міжнародний комітет порятунку») та TERA («Polska Akcja Humanitarna»). Підтримували наших фінансово: попервах главі переселенської сім’ї щомісячно виплачували 700, а кожному членові родини – по 600 злотих. Проте великий потік втікачів з України незабаром вичерпав фінансові можливості фондів.

Поляки, звісно, теж не залишалися осторонь. Тисячі польських родин прийняли українців у себе вдома. В соціальних мережах з’являлися групи для координації допомоги з житлом. По всій Польщі запрацювали численні пункти збору одягу, їжі, ліків, дитячих товарів. Волонтери сортували, пакували та відправляли ці вантажі для біженців.

Період безмежного співчуття та допомоги не міг тривати вічно. Вже за рік після початку повномасштабного вторгнення серед поляків помітно побільшало тих, хто  стверджував, що українців у Польщі занадто багато, що рівень підтримки біженців надмірний, і що їм час повертатися додому.

Розповідає В’ячеслав Савченко:

– Я з мамою та сестричкою приїхав з Краматорська до Польщі у 2022 році, коли повномасштабна війна тільки починалася. Тоді допомога справді відчувалася з усіх боків. Одразу волонтери допомогли знайти тимчасове житло, бо державні мешкання вже тоді були дуже перенаселені біженцями. Нас на декілька тижнів прихистила польська родина, поки змогли хоча б трохи адаптуватися й оформити документи. Підтримували й організації: були пункти, де нас безкоштовно харчували, роздавали нам продуктові набори. Гуманітарна допомога – одяг, побутові речі, засоби гігієни –  надходила регулярно і здебільшого від звичайних людей. Від іграшок, які віддавали польські діти, до смартфонів для тих, хто цього потребував. Деякий час навіть транспорт був безкоштовним для українців – здається, перші шість місяців.

Держава також долучилася – разовими виплатами (не постійними, як у Німеччині, але хоча б щось) та можливістю отримати PESEL – документ, схожий на наш ідентифікаційний код, з доступом до медичних послуг, освіти та деяких соціальних програм.

З часом усе ускладнилося. Державна підтримка зменшилася: з’явилися нові обмеження, більше бюрократії. Фінансової допомоги взагалі немає. Часто чую, що нібито всі живуть тут на гроші інших людей чи держави, але моїй родині, як і багатьом іншим, виплатили лише один раз – у 2022 році, і то ці виплати не від Польщі, а від ООН. А щоб отримати фінансову допомогу, тепер потрібно більше довідок, і навіть не польських. Деякі допомогові програми вже не діють. Доводиться розраховувати на себе, але я все одно вдячний за все, що поляки для нас зробили.

Нині 78% повнолітніх українців у Польщі працюють, а це 5% від загальної кількості зайнятого населення країни. До цієї групи входять як трудові мігранти, так і особи зі статусом тимчасового захисту.

Згідно зі звітом Державного банку розвитку Польщі, у 2024 році українські вимушені мігранти внесли до Національного фонду здоров’я та Фонду соціального страхування 15,21 мільярда злотих. Ця сума суттєво перевищує витрати польської держави на соціальну підтримку дітей та медичне обслуговування українців зі статусом тимчасового захисту.

«Над Татрами сяє небо»

Словаччина не зволікаючи відгукнулася на заклик про допомогу українським біженцям. У 2022 році країна забезпечила нашим безкоштовний транспорт, медичну підтримку та житло. Для них облаштовували готелі та школи, а в містах створювали центри допомоги: там українці могли отримати харчі, одяг та засоби гігієни. Країна також надавала фінансову допомогу та соціальні послуги. Завдяки програмам інтеграції біженці мали можливість отримати консультації з питань трудової діяльності та освіти. У Братиславі, Нітрі та Кошицях волонтерська організація «Mareena» організовувала й організовує заходи, щоб допомогти нашим людям інтегруватися в суспільство. Станом на 28 лютого 2025 року, в Словаччині знайшли притулок близько 200 тисяч українців. 132 тисячі мають статус тимчасових біженців.

Ставлення до українських біженців спочатку було переважно позитивним: багато словаків пропонували допомогу і житло тим, хто рятувався від війни. Але з поширенням на словацьких теренах російської пропаганди підтримка суспільства почала зменшуватися. Словаки заговорили про те, перебування українських біженців може послабити словацьку економіку. Згодом ці ремствування переросли у відверті закиди.

Розповідає Олександра Пузакова:

– До Словаччини переїхала у березні 2022 року  з Донецької області. Підтримували нас тоді і  держава, і звичайні словаки. Компенсували майже повністю оренда житла, були й грошові виплати. Доволі багато організацій допомагали їжею, житлом, роботою. У перший рік навіть проїзд в автобусах був безкоштовним.

Коли з мамою переїхали до Братислави, знайшла квартиру, між господарем та державою було підписано контракт, тому моя родина оплачувала лишень 20% від усієї суми.

Тепер грошова підтримка українцям майже не надається. Лише безробітним, але й там багато своїх нюансів.

Майже немає й гуманітарної допомоги. Житло не оплачується, безкоштовних курсів словацької мови не знайдеш. Знаю, що залишилась одна організація, яка допомагає українцям, але і звідти підтримка мінімальна.

Самі словаки стали гірше ставитися до українців. Вважають, що ми забираємо у них роботу та живемо на гроші держави, хоча це вже зовсім не так.

Історія Олександри засвідчує: словаків як і поляків уже втомлює перебування на їхній землі українських біженців. Звісно, не варто думати, що допомоги нашим там зовсім немає, вона є, але… Все пізнається у порівнянні.

Не забуваймо і про кремлівську пропаганду, і про популістські гасла місцевих проросійських політиків. Хоча українські біженці внесли до бюджету Словаччини більше податків, ніж уряд країни виділив допомоги. Торік, повідомляє видання «Dennik N», наші повернули працею у бюджет Словаччини більш ніж удвічі більше коштів, ніж на шах витрачено. І ці дані не з десятих вуст, а від самого віцепрем’єр-міністра Словаччини Петра Кмеця.

За оцінками урядового Інституту фінансової політики, торік біженці з України збільшили доходи Словацької держави на 217 мільйонів євро через податок на прибуток, ПДВ та обов’язкові внески. Проти 2023 року ця дохідність збільшилася на понад третину. Натомість допомога біженцям минулого року зменшилася більш ніж наполовину – до 98 мільйонів євро. Загалом Словаччина  за 2022 –  2024 роки витратила на гуманітарну допомогу 509 мільйонів євро. Сюди, зокрема, входили внески на житло для біженців, які Словаччина відтоді обмежила, та витрати на навчання українських дітей. Варто зауважити, що приблизно дві третини цих витрат Словаччина покрила з європейських фондів.