Ким треба бути, щоб створити роман про жорсткий тоталітаризм, який максимально перегукується з реальним світом XXI століття? Джорджем Орвеллом.

…За тобою слідкують через мобільні телефони й телевізори, а верхівка суспільства приховує од вас щось життєво важливе. Щодня вмикаєш «зомбоящик» і нидієш у пропагандистському чаді про «вєлічіє страни», «украінскіх фашистом», «успєшную спєцопєрацію» і не смій сумніватися, будь як усі, інакше тебе зітруть у порох, «випарувють», «обнулят»… Світ з такими правилами описав Джордж Орвелл в одній з найвідоміших антиутопій століття – романі «1984». Моторошна історія вигаданої країни так разюче нагадує реальне суспільство.

Роман побачив світ 1949 року. Десь читала, що назву авторові підказав рік його створення – 1948, утім письменник таки поміняв місцями останні дві цифри.

З безжальною детальністю документаліста Орвелл зображує жахіття світу, в якому люди катастрофічно бідніють думкою, навіть словниковим запасом, їхнє мислення скалічене, викривлене ідеологією.

Його погляди на феміністок, вегетаріанців, на представників інших соціальних груп нинішнє суспільство навряд чи сприймає без критики. Але в машинерії політичної влади Орвелл розбирався бездоганно. Його критика сталінізму, його твердження, що правління радянського диктатора мало чим відрізняється від правління Гітлера, запевнені самою історією. Письменника-гуманіста шокувало ставлення комуністів до своїх союзників. Доноси, звинувачення у зраді, наклепи та арешти були їх звичайною фронтовою практикою.

Він був людиною твердих переконань. Не гнався за багатством, обстоював те, що вважав правильним, великодушно ставився до інших письменників. І намагався дивитися на світ без ілюзій: ніколи не приховував, що йому не подобається те, що він бачить.

В центрі роману «1984» – життя Вінстона Сміта, низькорангового члена партії, розчарованого  повсякденням і всюдисущими очима партії та її зловісного очільника – Старшого Брата. СБ контролює всі аспекти життя: впровадив новоговір, намагаючись повністю задушити навіть можливість спротиву системі; криміналізував думкозлочини, щоб  люди навіть помислити не сміли про бунт проти влади. Партія контролює все: що люди читають, говорять, роблять, погрожуючи відправляти неслухів до страхітливої «кімнати сто один». Вінстон Сміт переписував журнали, новини, книжки під нову реальність. Він змінював та видаляв  минуле так, щоб сучасність стала найкращим логічним розвитком подій. І розумів, що ти можеш чітко пам’ятати події п’ятирічної давнини, але якщо партія доводить, що цього не було, то твої спогади – фантазія хворого мозку…

Роман «1984» знає світ. Його забороняли і забороняють усі тоталітарні режими. Але люди читають і таємно поширюють цей твір. А в демократичних країнах продаж роману щороку зростає. У 2003 році він посів восьме місце у списку «200 найкращих романів за версією BBC». 2009 року газета «The Times» включила його до списку 60-ти найкращих книг, опублікованих за останні 60 років, а журнал «Newsweek» відвів йому високе друге місце у списку ста найкращих книг усіх часів та народів. Дев’ять років тому газета «The Guardian» запитала читачів, чи мав рацію Орвелл щодо напряму розвитку суспільства. 89% опитаних  відповіли «Так».

Цей твір багато хто вважає методичним посібником для виживання у важкі часи. Текст розбирають на цитати, їх поширюють у соціальних мережах, озвучують під час політичних дискусій, ба навіть увічнюють татуюваннями.

Ось найпопулярніші з них:

• «Свобода – це можливість вільно сказати, що два додати два дорівнює чотирьом. Якщо це дозволено, то з цього випливає все інше».
• «Війна – це мир. Свобода – це рабство. Невідання – це сила».
• «Прогрес у нашому світі – це лише прогрес до ще дужчого болю».
• «У нашому суспільстві ті, хто найліпше розуміє, що відбувається, водночас перебувають найдалі від того, щоб побачити світ таким, яким він є насправді».
• «Я розумію ЯК; я не розумію НАВІЩО».
• «Якщо партія може запустити руку в минуле і сказати про ту чи іншу подію, що її ніколи не було, це страшніше, ніж катування чи смерть».
• «Хто керує минулим, – каже партійне гасло, – той керує майбутнім; хто керує сьогоденням, той керує минулим».

То в чому ж феномен роману «1984»? Очевидно, в тому, що для кожної людини, кожного покоління прочитання книги дає індивідуальний сенс. Роман, який бентежить, зворушує, змушує визнати його болючу правдивість і замислитися. Антиутопія як дзеркало реалізму.