Крихка тиша воєнного ранку. Мовчать навіть півні і пси, мовчить людська техніка, ще не тече березовий сік, бо земля глибинно змерзла.

Російські окупанти поширюють на Сіверщині листівки, де знову обзиваються до нас «братьямі». Вовки тамбовські – брати ваші! В листівках обіцяють… свободу слова і тут же просять видавать їм на розправу «націоналістічєскіє елємєнти».

В бібліотеках окупованих північних районів Чернігівщини викидають і знищують книжки про гетьмана Мазепу, воїнів УПА, про Василя Стуса… Ага, свобода слова по-рашистськи…

Літаки російські приходять, яко тать в нощі, а натомість на землі окупанти бояться кожного українського кущика – окопуються. Рухаються тільки вдень.

Щодня в Чернігові, за словами міського голови Владислава Атрошенка, ховають 40-45 людей: виривають траншею і … Розбито не тільки автомобільний міст через Десну, але й пішохідний – можливо, дякуючи і недолугим журналістам з президентського пулу, які стали обговорювати по радіо пішохідний міст, підказуючи агресору куди бити. Чернігів у блокаді. Звісно, не повній, бо ми на своїй землі і знайдемо шляхи-доріжки, але фури не заїдуть…

Взагалі, про інформполітику нашої влади треба говорити щодня, бо дурість зашкалює. Скажімо, сьогодні, о 6 -ій годині Українське радіо дає новини: загибель сотень людей у маріупольському театрі, удари по Вінниці і Житомиру, спростування про нестачу в рашистів ракет… Спасибі, втішили! І тільки шостим повідомили те, що мали б сказати першим: про знищення на Харківщині комплексу радіоелектронної боротьби, гвинтокрила і купи окупантів та про розбитий танк біля Охтирки.

Звісно, не треба лакувати війну, але ж треба давати інформацію, яка мотивує до боротьби, до виживання, а не підбирати таке, що допомагає вбивати нас самих. Невже це важко зрозуміти Офісу Президента, який цензурує? Чи це так нас готують до здачі українських позицій: спершу «просто перестать стрілять», тоді заглянути в очі Путіну, а тепер «треба говорити»? В Україні вирішується доля світу – це сказав президент. Але його прізвище – Байден…

Апостольський нунцій Ватикану говорить про порозуміння (з ким?), а українці – про перемогу. І сьогодні зачищають казан Буча- Гостомель-Ірпінь… Почекаємо зведень Генштабу.

…І ранок прийшов неодмінно, і настав тридцять перший день Широкої української війни. Закривавлена Україна молила про мир, повторюючи слова почесного патріарха Філарета: нам потрібен мир, але мир після перемоги! І благословляв Пан Бог мужні серця, які обороняли Божий світ від дикої орди нащадків кочівника Каїна.