Восьмий ранок Широкої війни.
Тиша здається підозрілою, але Генштаб повідомляє, що станом на 6 ранку «на Сіверському напрямку російські окупанти, не маючи успіху в українських містах Чернігів, Ніжин та Суми, Лебедин та Охтирка, уникаючи бойових зіткнень зі ЗС України, намагаються дістатись північних околиць Києва».

Придурки – не змогли взяти Чернігів, а хочуть увійти в Київ!

А ще згадалося, що коли я запропонував назвати нашу газету «Сіверщиною», це сприймалося як історична екзотика, а сьогодні слово «Сіверщина» навіть у бойових зведеннях…

Далі Генштаб повідомляє, що ворожі частини зосереджені в районі Любеча та Нової Басані. «Частиною сил до БТРгрупи зі складу 200 омсрб 14 АК Північного флоту ЗС РФ, яка фактично втратила боєздатність, здійснює перегрупування та намагається наступати у напрямку на Бровари і Київ». Бачте кого і як українці пошаткували на Сіверщині – Північний флот! Від бригади лишилася бетеергрупа! І на Київ лізуть – вас ждуть, як ждали біля Шестовиці, давайте!

Через 104 роки під Крутами знову бій, три дні тому –  і цього разу українці перемогли. Крутівська громада повідомляє про приблизно 200 російських трупів, які окупанти вивозили камазами…

Під Крутами загинув прекрасний патріот-ніжинець Станіслав Прощенко, з яким я встиг поспілкуватись тільки по телефону, коли йшлося про переведення парафій московського патріархату в нашу Церкву…

У Киїнці поранили Олександра Тарнавського, що мав у підвалі «Просвіти»  псевдо «Школа». Красивий хлопець, атлет, під два метри зросту; ми ще сміялися, коли він у час Революції Гідності намагався сховатися за маскою. Має осколок у легенях, вирізану селезінку, викачаний літр крові з живота, поламані ребра і ще жартує: мовляв, лікарі пошкодили татуху…

А до списку знищених сіл треба додати і Якубівку.

… На сьомий день Господь сів відпочити, а українцям відпочивати ніколи. І заплакав Він мокрим березневим снігом, і почув від України: «Чекає бій. Все інше буде після. Життя триває. Точиться війна».