Херсон – місто окупаційного полону і незламних, нескорених жителів. Тут, у ньому моє серденько було і буде. А нині від новин про події в місті та області мимоволі навертаються сльози.

Окупанти – варвари: убивці, мародери, насильники. І клінічні брехуни – силкуються своєю цинічною пропагандою замилити моїм землякам очі, сіючи зневіру, страх, збайдужіння. Не знають вони натури херсонців. Мої славні земляки всіма можливими і неможливими способами допомагають одне одному: випікають і роздають хліб, вивозять із зони бойових дій людей і турбуються про них, проводять різні заняття, пишуть прекрасні пости, і жодним чином не ведуться на московську блекоту, не втрачають віри в нашу перемогу над рашистською ордою.

Під окупантом на полицях крамниць побільшало російських продуктів. А патріотичні херсонці продовжують самовіддано і невтомно волонтерити, аби люди не брати до рук харчі, омиті кров’ю загиблих українців.

Так, мій молодий земляк та його друг щотижня самотужки прориваються за межі міста: дістають ліки та розвозять їх у по громадах області. Артур Ткаченко та Андрій Величковський.
Їм по 22 роки, торік закінчили Херсонський державний аграрно-економічний університет. Здобувши цілковито мирний фах, вони і гадки не гадали, що менше ніж за рік будуть під обстрілами, під прицілами ворога, ризикуючи життям, доставляти медикаменти для поранених та хворих.

Постачання ліків, як і харчів, палива та готівки прив’язане до гуманітарних коридорів, а їх окупанти майже не надають. Необхідно проїхати десятки орківських блокпостів, годинами, а то і днями стояти в автомобільних чергах, гамуючи страх, адже обстріли не втихають. А ще ж безкінечні перевірки: треба постійно «чистити інформацію» в телефоні, мати обмежену кількість товару, і, як кажуть, «не провокувати». Тоді є шанс довести ліки цілими.

Хлопці не опускають рук. Кажуть, намагатимуться допомагати тим, хто цього потребує, за найменшої можливості. Стимулює єдине – віра в перемогу і бажання наблизити її своїми добрими справами.

Мешканці Херсона, області та й усієї України допомагають волонтерам: поширюють інформацію в соцмеражах, якщо необхідно зібрати кошти.

Так, моїми славетними земляками Артуром й Андрієм може пишатися, не захоплюватися їхніми справами пишатися вся Україна. Справжні герої!

Херсон окупований, але нескорений. Бо херсонці – українці-європейці, понад усе цінують свободу. Намарно брязкає зброєю окупант: їхню волю, їхній козацький дух поганим оркам не зламати.