Серед чималої добірки воєнної прози, представленої на 12-му Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал», у перший день справжнього свята шанувальників друкованого слова київське видавництво «Дзеркало світу» презентувало новинку – документальну повість «Кривава межа».

– Книжку завершено 4 роки тому, але за різних об’єктивних обставин вона приходить до читача лише тепер, на десяті роковини вторгнення росіян в Україну, – зазначив автор повісті письменник, журналіст Микола Гриценко. – Про ті події написано не так багато. А детальний опис із заглибленням в проблематику охорони державного кордону з нашим північним сусідом напередодні війни оприлюднюються вперше. Йдеться про декілька місяців 2014 року, від весни і до осені, про мужність українських прикордонників, які у бойових обставинах робили все можливе й неможливе.

– З Миколою Гриценком доля мене звела, коли створювали творче мистецьке об’єднання «Музичний батальйон», – долучається до розмови консультант видання, генерал-майор запасу Валерій Суботін, у листопаді 2014-го – липні 2015 року – директор департаменту охорони державного кордону Адміністрації державної прикордонної служби України. – Спочатку у нас був намір підготувати інтерв’ю для газети «День», а згодом, заглибившись у великий об’єм інформації, Микола Гриценко вирішив написати документальну повість.

– Саме документальну?

– Цінність цієї книги в її правдивості. За кожною історією стоять реальні учасники: від рядового до генерала. Саме тому автор свідомо включив до неї елементи прямої мови оповідачів. Своїми роздумами поділився і я. Як про прикордонну службу в цілому, так і про події 2014 року, в яких, зокрема, брав безпосередню участь. Також надав більшість фотосвідчень. На світлинах – обличчя живих і загиблих моїх побратимів. Упорядковуючи книгу, ми вирішили не підписувати кожне фото. Хай вони стануть зримим доповненням до кожного розділу. Очі кожного з героїв скажуть вам значно більше…

Відверто розповідаючи про події весни-осені 2014 року, я погодився бути консультантом цієї документальної повісті. Відчуваю обов’язок перед побратимами-прикордонниками донести до суспільства правду про події, які відбувалися на кордоні в доленосний для країни час. Ба більше, з великим задоволенням сприяв зустрічам Миколи Гриценка з очевидцями та учасниками тих подій, серед яких і нинішній голова Прикордонної служби України, тодішній голова Луганського прикордонного загону Сергій Дейнеко. Із дозволу Сергія Васильовича ми включили до загальної оповіді фрагменти з його книжки «Луганський котел», яка вийшла мізерним накладом 2017-го і про неї досі мало хто знає…

На українському Донбасі росіяни діяли вже інакше, ніж перед тим у Криму. Пригадуєте цинічні путінські побрехеньки про шахтарів, які начебто «відкопали» танки, перед цим, придбавши військову амуніцію у воєнторзі? Це стосувалося подій в прикордонних регіонах Луганської та Донецької областей. Лише зовнішність деяких бойовиків видавала в них чеченців. Вводили російські підрозділи дедалі відкритіше й нахабніше. Хоча росіяни не втомлювалися повторювати як мантру: «Мы ни на кого не нападали».

– Воєнної прози більшає, в чому особливість і цінність повісті «Кривава межа»?

– З огляду на нинішні кровопролиття на фронтах, зафіксувати початковий період російського вторгнення в 2014-му видається дуже важливим. Десять років тому відбулися перші бойові зіткнення із застосуванням зброї. І саме тоді перед українцями постав вибір: скоритися ворогу чи чинити спротив. Ми обрали спротив. І це почалося з кордону. На жаль, чимало українських прикордонників та військових у ті дні й місяці загинули. Хтось поклав голову пізніше, після повномасштабного вторгнення. Обороняючи Маріуполь, загинув і мій син Андрій. Дехто з героїв цієї книжки також не дожив до дня її виходу в світ. Схилімо голови. Згадаймо усіх. І пам’ятаймо, якою неймовірною ціною дається Україні свобода.