Гуде земля. Над нами – птах зі сталі,

Несе вогонь, неначе в судний день.

А ми – в окопах. День війни звичайний.

Нам треба перемоги і пісень.

Між вибухів, неначе крізь безодню,

Звучить: «Тримайся, друже, не впади!»

Нам треба жити не лишень сьогодні,

А вижити нам треба назавжди!

Ми не герої, просто син і доня,

Чиї листи із диму проростуть

У наших поглядах – весна і воля,

І в цьому перемоги справжна суть!

Коли війна спаде – як мряка вранці –

Посадимо калину біля брам…

І заспіваєм тихо про звитяжців,

Що вижили, на зло всім ворогам!