Командир 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка, повний лицар ордена Богдана Хмельницького полковник Євген Булацик – один з тих, чия відданість і мужність стали символами сучасної боротьби за незалежність і свободу України. Усе його життя пов’язане з авіацією, яку він називає своєю другою родиною.

Він з юних років мріяв літати. Його шлях до авіації був непростим, але юнак відзначався незламною волею та наполегливістю. Закінчивши військове училище, став в оборону мирного неба над рідною Україною. На початок російської агресії 2014 року Булацик уже був досвідченим льотчиком. Навіть коли під час виконання бойового завдання його літак підбили, зміг завершити завдання у успішно приземлити машину з пошкодженим двигуном. Цей епізод колись неодмінно згадають творці історії новітньої російсько-української війни – як приклад незламності духу і високого професіоналізму українських військових льотчиків.

24 лютого 2022 року став чи не найтяжчим у житті Євгена Булацика і його підлеглих.

– Діяли швидко і злагоджено, – згадує Євген Богданович. – Підняли всі літаки, які могли літати, і вивели їх з-під ворожого удару. Горджуся своїм особовим складом – вони зробили все можливе і неможливе.

Відтоді полковник Булацик брав безпосередню участь у багатьох важливих операціях у рятувальній на «Азовсталі», у бойовій – над островом Зміїним, у звільненні частини Херсонщини. Зізнається: кожен бойовий виліт – це певною мірою подолання власного переживання, страху. Допомагає усвідомлення, що кожне завдання, яке успішно виконуєш, зменшує страждання українських захисників на землі.

Євген Богданович переконаний: командир повинен бути прикладом для підлеглих. На землі і в небі. Тому сам виконує бойові вильоти. «Пташки Булацика» наводять жах на ворога. «Я роблю це все для того, щоб мої діти жили у вільній країні», – каже полковник Булацик.

Найбільша напруга для нього – очікувати доповідей про повернення екіпажів. Найщасливіші моменти – коли чує від підлеглих про успішне виконання завдання і безпечне приземлення. А найпам’ятніший день – коли довелося піднімати в небо свою «пташку» п’ять разів. Тоді проводили демонстраційні маневри і знищували цілі, щоб відволікти ППО ворога від вертольотів, які проривалися на «Азовсталь» з боєприпасами та медикаментами. Він з гордістю згадує той день: був за штурвалом.

У фільмі «Воїни неба» Євген Булацик розповідає, що найтяжче у його службі – повідомляти родинам про загибель льотчиків. Щиро зізнається: «Сказати ці слова дуже важко».

Відданий Батьківщині, військовій присязі і своїм підлеглим. Його лицарський шлях неодмінно стане сюжетом захопливої книжки. Будуть у ній глави про українську землю, яка народжує таких велетнів духу, і про наше небо, яке дає їм крила і мужність соколів.