Останнім часом професія кондитера стала неабияк популярною. Бо хто ж не любить смаколики?
Та що стоїть насправді за лаштунками «солодкої» професії? І як її обирають? З цього починаємо розмову з кондитеркою Юлією Саклаковою.

– Як це не банально, але у мене все почалося з дитинства, з улюбленої маминої смакоти, – пригадує Юлія. – А коли мені щось подобається, пробую зробити це сама. Кулінарні журнали, книжки і блоги допомагали відкривати для себе нові рецепти і смаки. Але ніколи не ставила за мету стати кондитером. І впродовж багатьох років приготування десертів було для мене просто смачним хобі (вища освіта і робота в мене були пов’язані з туризмом). Але після декретної відпустки закортіло змінити діяльність. Аналізуючи, чим люблю займатися, збагнула: хочу розвивати своє кондитерське захоплення. Тоді попросила як подарунок на день народження можливість пройти вишкіл у міжнародній школі кондитерського мистецтва. Спочатку був базовий курс, потім майстер-класи відомих кондитерів, тематичні заходи, спілкування з колегами – це так затягує, надихає!

– Який найулюбленіший процес у Вашій роботі? що подобається готувати найбільше?

– Думаю, ніхто не сперечатиметься, що дегустація – найкращий процес в кондитерській справі! Але насправді весь робочий процес захоплює. Це як магія, коли береш звичайні продукти – яйця, масло, борошно – і перетворюєш їх на смачне диво. Причому з одних і тих самих продуктів можна «начаклувати» геть різні десерти! Втім варто знати: кондитерська «магія» – це точна наука, тут не можна нехтувати пропорціями, температурою, часом приготування.

Щодо моїх особистих вподобань, люблю «класику» – десерти, які своїми смаками повертають у дитинство або переносять до певної країни.

– Кондитерська справа для Вас – це сфера творчості чи надання послуг?

– Наша праця потребує творчого підходу. Завдяки цьому один і той самий вид десерту в різних майстрів має різний вигляд, відтінок смаку чи особливість текстури. Для мене важливо, щоб люди отримували задоволення від смаку. Виконую замовлення і почуваюся частиною якоїсь важливої події клієнта (навіть якщо це звичайне сімейне чаювання), відчуваю відповідальність за таку довіру. Думаю, знайти «свого» кондитера так само важливо, як, наприклад, свого перукаря.

– Професійне зростання кондитера, що це для Вас? Плануєте щось іще масштабніше?

– Є багато напрямів розвитку цієї сфери. Хтось прагне працювати в ресторані, інші мріють про власну кондитерську, а комусь цікавіше вчити кондитерської справи інших. Я пробую все: робота на замовлення, співпраця з кав’ярнями, ведення блогу, індивідуальні уроки приготування десертів. Хотіла б мати власне затишне кафе. І навіть, зізнаюся, мрію колись написати книжку! Бажань багато, але на все свій час.

– А де черпаєте натхнення, як поповнюєте «внутрішній ресурс»?

– Мене втомлює одноманітність в роботі, тому часто пробую приготувати щось нове, надихаючись роботами інших кондитерів. Взагалі люблю переключатись на інші заняття. В мене багато захоплень, окрім кондитерської сфери: займаюсь боксом, вчуся грати на барабанах, цікавлюся психологією, астрологією, постійно пробую щось нове для себе. Також дуже наповнюють енергією подорожі! Це найкращий спосіб відпочити і відкрити для себе нові смаки.

– Робота не впливає на особистий час? Чи не перетинається Ваш робочий простір з особистим?

– Звісно, робота кондитером перетинається з особистим часом. Особливо це відчувається в свята, коли найбільший попит на десерти і ти стаєш перед вибором: поринути з головою в роботу, чи провести час з близькими. Завжди орієнтуюсь на власні відчуття. Якщо натхнення та енергія переповнюють, тоді працюю. Якщо ж бажання працювати сумнівне, то точно знаю, що і результати роботи в такому стані не виправдають очікувань, і тоді віддаю перевагу відпочинку.

– А бувають періоди розчарувань, вигорянь?

– Так, іноді під впливом втоми або поганого настрою з’являються думки змінити сферу діяльності. Тоді беру паузу, і переключаюсь на інші заняття. Зазвичай в такі моменти з’являється якесь особливе замовлення або цікава людина, з якою хочеться попрацювати. Отоді повертається інтерес до роботи. Взагалі зрозуміла: я настільки небайдужа до творення їжі! Ця творчість не відпускає! Тому завжди повертаюся до неї.