Свої літературні лекції Сергій Савін називає «бранчами».  Бранч – це перекус між англійським сніданком і ланчем. З’явився у студентів Оксфордського університету на прохання викладача Чарльза Джонсона, якого ми знаємо ще з дитинства, як Льюїса Керролла,  автора казок про Алісу із Країни чудес. «Відпочинь, ти ж не на роботі»,  – девіз літературних бранчів Сергія Савіна.

– Пошук нових моделей спілкування надзвичайно цінний для вивчення літератури, для перегляду усталених оцінок доробку класиків, та й для популяризації творів сучасних авторів, – розповідає Сергій. –  Суспільство треба зацікавити мистецькою думкою. Згадаймо телевізійно-тусовочний, а тепер –  ще й мистецько-гастрономічний проект «Остання барикада»… Для нашого лекційного курсу зарубіжної літератури  гостинно дав прихисток «Київський будинок книги».

– До яких письменників апелюєте у своїх лекціях?

– Італійська – одна із найвищих зразків світової літератури. На моїх  бранчах обговорювали Еуджемо Монтале, Джузеппе Унгаретті й Сальваторе Квазімодо. Ці письменники дали світові таке явище, як «герметизм», закритість для перекладу. Такий твір справді важко перекласти, він може мати кілька тлумачень, різні виміри і підтексти. А коли читаємо французьких літераторів, – наприклад, «Вогонь пожирає вогонь»  Ерве Базена чи найвідомішого серед сучасників Мішеля Уельбека, – усвідомлюємо, що це абсолютно інший вимір. Якщо французька література корабель, то італійська – вітрила. Йдеться, звісно, про романську літературу.

– Чим зацікавлюєте  аудиторію?

– Пропоную моїм студентам і гостям (я їх  називаю «друзі-філософи») сприймати кожну особистість через психоаналіз.  На мою думку, література неможлива поза живою музикою та образотворчим мистецтвом. Це вивищує і саму літературу, і її сприйняття. Ми інтегруємося у мистецтві. Для прикладу, говорячи про сюрреалізм у літературі, не могли оминути художників Рене Магрітта і Сальвадора Далі. Для мене важливі ті моделі спілкування, які зацікавлюють слухачів, допомагають їм залюбитися в літературу. З цього виростають  крила духу і натхнення.

Ми продовжуємо своє плавання літературним морем. Далі у нас гавань польського красного письменства: познайомимося з Віславою Шимборською, Нобелівською лауреаткою.