За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лише за 2019 рік бактеріальна резистентність безпосередньо спричинила 1 млн 270 тис. смертей у світі. І сприяла ще 4,95 млн летальних випадків. Резистентність або стійкість до антибіотиків є природнім процесом, який відбувається під впливом еволюції, але людський фактор став сильним каталізатором цього явища.

Лікування хвороби все частіше ускладнюють мікроби-збудники, які з роками набули стійкості до антибіотиків. Людський організм також може звикнути до них. Вживаючи без нагальної необхідності антибіотики, люди наражають себе на велике лихо, коли вже завтра антибактеріальний препарат просто не боротиме небезпечну хворобу.

Антибіотикорезистентність у масових проявах знецінює ефективність досліджень та боротьби зі збудниками вірусних захворювань: нові методи лікування та протидії швидко «старіють», а виробництво почасти запускає конвеєр недостатньо перевірених антибактеріальних препаратів.

Страждає й економіка. Світовий банк прогнозує, це проблема до 2050 року «витягне» на охорону здоров’я додатково 1 трлн доларів, а до 2030-го світовий валовий внутрішній продукт втратить на цьому від 1-го до 3,4 трильйона «зелених».

Ситуація в Україні

В 2021 році «Центр громадського здоров’я» МОЗ України провів пілотне дослідження «Визначення одномоментної розповсюдженості інфекційних хвороб, пов’язаних із наданням медичної допомоги та використання антимікробних препаратів». Його статистика засвідчує: 28,3% пацієнтів отримують антибактеріальні препарати для профілактики, а ще 4,9 % р – з невідомих причин. Варто зазначити: дані зібрано на основі інформації про людей, які звернулися до лікаря та перебували на стаціонарному лікуванні. Автори дослідження також наводять результати опитувань населення у різні роки, згідно з якими 30% українців лікують застуду антибіотиками.

Думки експертів

Анна Акин, фармацевт-провізор, ексуправлінець у фармацевтичному рітейлі:

«Ця історія тягнеться ще з радянських часів, через низьку довіру до лікарів. Людина, наслухавшись порад чи то з газет чи від знайомих, які не є медиками, йде до аптеки та купує лікарські засоби, навіть не знаючи, як правильно їх застосовувати. Або інший випадок, коли людина при першому чханні купує антибіотик, бо він же діє швидко. Про те, що рішення це безвідповідальне і загрозливе наслідками людина не думає. А, до речі, отой другий випадок наносить не лише персональну, а й суспільну шкоду. Є таке поняття, як колективний імунітет: наприклад, якщо людина самолікується антибіотиками, бактерії в організмі стають резистентними і можуть передаватися іншим людям.

Справедливості ради, до випадків медичної неосвіченості людей мушу додати і випадки некомпетентності деяких лікарів та фармацевтів, і бізнес-інтерес фармакологічних компаній. Проблема з виробниками, на жаль, чи не найсерйозніша, бо фармкомпанії перші зацікавлені, щоб клієнт аптеки постійно купував товар, незважаючи на доцільність. Не буду конкретизувати, але деякі мережі аптек, беручи на роботу фармацевтів, навчають, як, не вводячи покупця в оману, продати йому препарат чи будь що інше. Потрібен жорсткіший контроль за відпуском рецептурних лікарських засобів, особливо антибіотиків».

Анна Ільченко, фармацевт:

«Найголовнішою причиною поширення резистентності до антибактеріальних препаратів, на мою думку, є малоосвіченість населення та менталітет недовіри до лікарів. Запровадження електронного рецепту на антибіотики, звісно, хороша і потрібна річ, але, як бачимо, кардинально ситуацію це рішення не змінює. Потрібно широко інформувати населення, створювати просвітницькі матеріали мовою, яка зрозуміла людям без медичної кваліфікації. Інакше тупцюватимемо на місці».

Мирослава Оленюк, лікарка-онколог:

«В Україні, де більшість лікування зводиться до «попити антибіотик при простуді» і полікувати онкологію грибом-«веселкою», проблема з неконтрольованим і недоцільним вживанням антибіотиків стоїть дуже гостро. Ситуацію погіршує те, що нині, на третьому році повномасштабного вторгнення, шпиталі переповнені пацієнтами з бойовими травмами та інфікованими ранами.

Загалом слід ясно розуміти причини цього лиха:

1. Самолікування. Замість того щоб звернутися до сімейного лікаря, люди при першому ж чханні біжать в аптеку закуплятись антибіотиками для всієї сім’ї. Собі – від застуди, сім’ї – для профілактики. Практика «спитати сусідки, що їй допомогло, і купити собі таке саме» надзвичайно поширена в людей, які народились у часи Радянського Союзу. І це, як не прикро, поки що нікуди не подінеться. Усунути цю проблему мав би електронний рецепт для відпуску антибіотиків.

2. Низький рівень компетенції медичного персоналу. Іноді самі лікарі призначають антибіотики у недоречних ситуаціях: у недостатніх дозах або неправильним курсом, а це прямий вплив на життя і здоров’я пацієнта. Треба постійно підвищувати рівень знань лікарів, мають стати неодмінними нормами самоосвіта медиків (читання оновлених гайдлайнів, протоколів) і освітня робота з персоналом лікарень.

3. Низький комплаєнс. Лікарі не доносять до пацієнтів важливість вживати препарат саме впродовж визначеного терміну. Пацієнти кидають пити антибіотик після зменшення симптомів (зазвичай, на 3-й – 4-й день). Так ми отримуємо мутовану супербактерію, яку просто підгодували низькими дозами антибіотиків і зробили для них невразливою. Ми не повинні давати бактерії шанс пристосуватися, а тому маємо пропивати призначені лікарем антибіотики повним курсом, не менше 7-10 днів.

4. Використання антибіотиків у харчовій промисловості. Тут навіть пояснювати не треба: нам побічно згодовують їх разом з їжею, і ці мікродози лише зміцнюють імунітет бактерій. Маємо переходити на органічні продукти і запроваджувати жорсткий контроль за масовим виробництвом харчів.

5. Війна. Мінно-вибухова травма, яку має кожен поранений військовослужбовець, це й забруднена рана, переважно землею. Інфіковані рани, постійні і часті оперативні втручання, коли антибактеріальні препарати використовуються для профілактики генералізації інфекції… Антибіотики в шпиталях ллються, як вода. Відтак бактерії починають мутувати, пристосовуватися до середовища і згодом взагалі втрачають чутливість до будь-яких препаратів. Як людина, яка працює з евакуацією поранених за кордон, можу ствердити: війна дуже вплинула на рівень антибіотикорезистентності в Україні. Нині багато пацієнтів мають позитивні посіви на мультрезистентну флору навіть коли не проявляються симптоми. Від цього проблема із загоєнням ран, бо інфікована рана не гоїться, а гноїться, з подальшою тактикою лікування (пацієнтам часто ампутують кінцівки, які теоретично можна було б врятувати, якби не інфекція), з поширенням резистентної флори на цивільних та жителів закордону. Як цю проблему розв’язати, поки що ніхто не знає.

Чому антибіотикорезистентність — це страшно? Бо існує досить обмежений арсенал таких препаратів. За останні десятки років не винайшли жодного антибіотика. Реальна загроза, що людство просто втратить можливість лікувати бактеріальні захворювання. І тоді шанс померти від стрептококової ангіни підвищуватиметься з кожним вживанням відомих антибактеріальних препаратів».

Чим не призвідця глобальної катастрофи?