Від мого лютневого блогу на «Грінченко-інформ» минуло два місяці: березень та квітень. Зловив себе на думці, що втратив ритм подачі матеріалів у цій рубриці. Не гоже…

Хоча в ці два місяці російсько-української війни я не припиняв творчої активності: статті в рубриці «На часі», вірші, огляди в інших виданнях, а ще – після перерви відновився навчальний процес в університеті імені Бориса Грінченка з дисципліни «Авторські майстер-класи з журналістики»… Тепер я вчу майбутніх акул пера писати в різних жанрах, акцентую на блогах, жанрі, який і жанром назвати важко, але саме він затребуваний нині найбільше: короткий, як постріл. Мої студенти добре вправляються, будучи активними в соціальних мережах, і я тим тішуся. Вірю, що й мої блоги (одкровення душі) також набудуть ритмічності. А поки до вашої уваги – поетичний згусток думок та емоцій сьогоднішнього дня. Поетичне слово концентрованіше за блог.

ЖОРНА
Скрегочуть жорна війни,
Мов – скрешених два валуни,
Перемелюють світло на дерть,
Не мливо сіється – смерть!

Перемелені очі й вуста…
Янгол білий в подобі Христа
Душі праведників забере,
А неправедних – в жорнах зітре!

…Не літати, не бачити, ні,
Як парує земля навесні,
Тільки – згарищ холодні хребти
І – дорога в далекі світи.