З Володимиром Мнішенком домовилися зустрітися поблизу католицької, або як її ще називають – польської частини Байкового цвинтаря. За вхідною брамою з біблійним надписом латиною з Одкровення апостола Іоана на ній: «Beati mortui, qui in Domino moriuntur» («Блаженні ті, хто вмирає в Господі») повертаємо ліворуч і за пару хвилин, минаючи склеп і надгробки з польськими прізвищами, опиняємося перед доглянутою могилою.

– «Wilhelm Kotarbiński, artysta malarz», – прочитав уголос надпис пан Володимир. – А ще років з десять тому я й не знав, хто такий Вільгельм Котарбінський. Я не мистецтвознавець, не історик мистецтва, я кардіохірург. Але ця тема настільки цікава, що багато людей в Києві і не тільки дуже поглиблено почали вивчати творчість представника академізму та символізму Вільгельма Котарбінського, творця монументального, монументально-декоративного та станкового живопису.

– Що найперше вразило у його творчості?

– Розписи у Володимирському соборі Києва. Котарбінський прибув до нашого міста на запрошення Адріяна Прахова, голови комісії з внутрішнього оздоблення Володимирського собору. Саме Адріян Вікторович розробляв програму розпису, підбирав кандидатури художників і наглядав за ходом робіт. Котарбінський працював над розписом собору з невеликими перервами майже десять років! Трудився від ранку до вечора. Його творчий доробок за площею поверхні розпису собору більший, аніж у Васнєцова і Нєстерова разом узятих. Для розуміння ідеї творчості Котарбінського, його символізм в сакральному живописі, його техніка виконання полярно відрізняються від малярства Віктора Васнєцова і Михайла Нєстерова.

– Але широкий загал переконаний, що Володимирський собор розписав саме Васнєцов за участі Врубеля.

– Для розуміння де чиї роботи: вся центральна нава (неф) – це суто роботи Васнєцова. Ескізи Врубеля не сподобалися Прахову. З різних причин, можливо, навіть з особистих, через його взаємини з художником.

Володимир Мнішенко

А які роботи кому належать – про це детально пояснив у книжці «Володимирський собор» професор Дмитро Степовик. Унікальна ілюстрована монографія!

– Якою була творча і життєва дорога Катарбінського до Києва?

– Він народився 30 листопада 1848 року в Неборуві, неподалік Варшави, в родині шляхтича гербу Яструбець (Jastrzębiec), управителя маєтку княгині Олени Радзивіл. Змалку у нього проявився талант художника. На жаль, збереглися одиниці його дитячих робіт. Вільгельм навчався у Варшавських класах малюнка при Товаристві заохочення красних мистецтв. Батько категорично був проти, щоб син став художником. Але Вільгельм отримав від Товариства премію у 500 срібних рублів за «малюнок олійний» і 200 рублів стипендії для навчання за кордоном. І вирішив їхати до Риму: вступив до Академії мистецтв святого Луки, яку закінчив з великою золотою медаллю. Загалом, він прожив в Римі близько 15-ти років.

Адріян Прахов відбираючи митців для розпису Володимирського собору, пропонував узяти участь у проєкті багатьом. Але більшість із різних причин відмовилося. А Васнєцов сказав, що один не впорається з такою масштабною роботою. Перебуваючи в Римі, Прахов запросив до цієї роботи братів Павла і Олександра Свєдомських. Вони дуже тісно товаришували з поляком Котарбінським, тому запропонували тому долучитися. Так Вільгельм приїхав з ними до Києва.

– Такий парадокс: поляк-католик розписує православний собор…

– Архівні документи офіційно засвідчують, що церковний комітет двічі підписав з Вільгельмом Котарбінським договори як з католиком.

– Київський період Котарбінського, напевно, був найбільш плідним?

– Без творчості Котарбінського, безумовно, Володимирський собор існував би, але був би інакшим. Якби Прахов залишив як сакральних живописців тільки Васнєцова і Нєстєрова, то це був би тільки один напрям, суто російський. А Котарбінський – випускник римської Академії мистецтв, брати Свєдомські здобули художню освіту в Академіях мистецтв Дюссельдорфа та Мюнхена. Тобто базова освіта, школи абсолютно різні.

Вільгельм Котарбінський і Павло Свєдомський написали 18 картин і 84 окремі фігури. Допомагав їм і Олександр Свєдомський. Також Котарбінський разом з Павлом Свєдомським за малюнками Васнєцова і за його участі написали всі орнаменти центральної частини собору. До речі, саме за розписи Володимирського собору Котарбінського нагородили орденом Святого Станіслава II ступеня.

– В чому парадокс Володимирського собору? Третя чверть ХІХ століття, щойно вийшов Емський указ, царат вбачав у спорудженні храму символ подальшого утвердження на українських теренах державного «велікорусского» православ’я як основи російської імперії, «третьєго Ріма»…

– Думаю, що крім державного вєлікорусского іншого православ’я в російській імперії бути не могло. Імперія є імперією – загарбання сусідніх територій, нав’язування своєї імперської ідеї… Так, в університеті святого Володимира, нині Тараса Шевченка, майже половина студентів була польського походження. Варшава тоді перебувала у складі російської імперії, і багато викладачів університету були поляками. Тому завданням царату було робити з польських студентів потенційних слуг російській імперії.

В. Котарбінський. «Біля жертовника». Національний музей «Київська картинна галерея»

– Окрім Володимирського собору, який український спадок творчості Котарбінського?

– Спадок величезний, Котарбінський був дуже плідним художником. Його твори є в Київській картинній галереї. Живопис, графіка. Є чотири панно в Музеї Тараса Шевченка (колишній особняк Терещенків). Там все відреставровано. В Музеї Ханенків – 13 панно у червоній вітальні.

Багато робіт є в приватних колекціях киян, і не тільки. Я особисто знаю два десятки робіт, які бачив на власні очі, які мігрують між колекціонерами з рук у руки. Деякі роботи виставляють на продаж київські аукціони. А більше десятка робіт «гуляють» по закордонних аукціонах.

Пару років тому майже за 300 тис. фунтів стерлінгів продали роботу Котарбінського із зображенням венеціанської гондоли. Тобто він відносно дуже дорогий художник, якщо порівнювати з сучасними митцями.

Безумовно, роботи Нєстєрова набагато дорожчі, ніж у Котарбінського, але… Для прикладу: музей імператора Олександра III викупив роботу Котарбінського на античний сюжет «Оргія» за чималу суму. За такі гроші тоді можна було придбати або побудувати маєток в центрі Петербурга.

В. Котарбінський «Оргія». (Золота медаль Міжнародної виставки у Львові)

За творчий доробок у Володимирському соборі Котарбінський отримав приблизно 30 тисяч рублів золотом. На той час він заробляв майже 300 рублів на місяць. Для порівняння, хліб коштував 3 копійки, а середній заробіток вчителя був від 10 до 20 рублів.

– Роки Першої світової війни, часи Української революції і після. Як вони відобразилися на житті Котарбінського?

– В готелі «Прага» Котарбінський прожив останні 15 років свого життя. Його двокімнатний номер був на другому поверсі: в одній кімнаті він мешкав, в іншій – творив. В яких саме кімнатах – нині достеменно сказати неможливо. З документів відомо, що на другому поверсі у 23-му номері того ж готелю з дружиною і з донькою майже півтора року мешкав Симон Петлюра. Тобто це на одному поверсі. Думаю, вони не могли не спілкуватися. Ось така цікава сюжетна лінія для можливого сценарію…

– 30 листопада виповнюється 175 років від дня народження Вільгельма Котарбінського. Як ушановують пам’ять митця, зокрема в Києві?

– Слава Богу, могила його на Байковому цвинтарі доглянута, навіть під час нещодавніх обстрілів осколки дивом оминули її. Ім’я Вільгельма Котарбінського носить вулиця Києва, нещодавно вийшов роман Валентина Бадрака «Собор. Київське перехрестя Вільгельма Котарбінського», є чимало цікавих монографій, присвячених митцю. Астероїд (275225) названо в його пам’ять: Kotarbinski.

Мрію, щоб після перемоги спільнота знайшла фінанси на реставраційні роботи у Володимирському соборі – храм цього вже потребує.