Минуло дев`ять днів і «денеерівський» курохват Олександр Захарченко відправив тризну по своїй недоношеній… Малоросії. Сам її намаячив, сам і обмив «скупою сльозою» за упокій: «Ми не створювали нової держави. Ми запропонували дискусію і висловили свої пропозиції».

Он воно як! Відчули висоту комариного польоту? «Ми не створювали нової держави…» А що ж то було? Похмільна гикавка?

Чи хтось вважає посміховисько «ДНР-ЛНР» державними утвореннями? Самозванці на троні – то давня історична забавка «ісконних» росіян вкупі з малоросійськими придворними… Вони століттями йдуть «вєрной дорогой»  від Лжедмитрія до Владіміра Лєніна. А Захарченко навіть не самозванець. Таке собі… Чи то пак – самозасуванець.

Засунув себе в директори «ДНР» та й кричить про взяття Лондона і «всієї Британії» через Берлін. Потім, тільки-но настають перебої з ранковим постачанням розсолу, наш директор і великий стратег Донецька та деяких околиць починає істерично репетувати про взяття Києва через… три тижні. За таких тяжких навантажень «на грудь» «генерал-фельдмаршал ДНР» скоро явно бачитиме чортів, дрібних тварин, маленьких черв’яків, фашистів, інопланетян – все, що описує хрестоматійна діагностика білої гарячки.

Підстав більш ніж досить. Всі добре пам’ятають  хилитання обсипаного, як зимова ялинка цяцьками,  бутафорними орденами дуче-каудільо-команданто-фюрера Захарченка на  параді «нєпобєдімой і лєгєндарной» у Донецьку. Тоді «ялинка» хоча й добряче розгойдувалася підземною хитавицею, якось дивом устояла. А невдовзі ми побачили Захарченка на милицях. Стрибав, як одноногий пірат. За що і був прозваний своїми ж «подєльниками» Джоном Сільвером. Захарченко книжок не читав, навіть у дитинстві, тому подумав, що його назвали «срібним переможцем». Тож  відтоді регулярно і маячив про похід на європейські столиці. А в час особливого загострення чи, як кажуть лікарі, делірія, вирішив «утяти» «Малоросію зі стольним Донецьком».

Зрозуміло, що кремлівському ляльководу донецького ватного Пєтрушкі  Владиславу Суркову терпець урвався. Той смикнув за нитку, вона смикнула тяжку голову Захарченка і нате вам нову «державну стратегію ДНР»: голова маріонетки повернулася в інший від Малоросії бік…

Одне слово, «А поутру оні проснулісь». Це не з відомої російської застольної пісні. Це із назви шукшинської трагікомічної п’єси, де основна дія, як відомо, розгортається у медвитверезнику.