До Греції туристи зазвичай їздять на море. І це правильно. Воно там чисте, ласкаве і тепле майже до кінця жовтня. А нас підкорила грецька столиця, яку справедливо вважають «колискою» європейської цивілізації. Тиждень ми винаймали чудову квартиру в самісінькому середмісті і зовсім не нудьгували.
То які вони – сьогочасні вічні Афіни?

Грандіозний Акрополь, одне з найцінніших надбань культурної спадщини людства, видно практично звідусюди. І це захоплює. Ми не відразу майнули туди, якийсь час готувалися,  ходили довкола таємниці. Від вигляду античних храмів на скелі, зведених ще до нашої ери, перехоплювало дих. Піднялися туди у сяйві сонця і при шаленстві вітру. На оглядовому майданчику він мало не вирвав у мене з рук телефон, яким хотіла зробити панорамний знімок міста. А воно гойдалося під нами поміж скелястих пагорбів, біле, ошатне, майже негамірне:  цієї пори, на щастя, туристів тут небагато.

Серед руїн древньої цивілізації і досі водять людей стежки, якими поважно походжали Сократ, Аристотель, Перикл, Софокл, Платон, інші античні мудреці, митці, філософи та імператори. Побачили зблизька стародавні храми, арки, башти… Кам’яні театри, де славили танками і піснями-дифірамбами бога вина і натхнення Діонісія… Споруди, зведені наприкінці ХІХ століття з нагоди відродження Олімпійських ігор…

В афінському районі Анафіотика  вулички вузенькі, мов щілини. Тут розташовано Національний сад із сотнями незвичних для нас дерев і кущів. У парках та і взагалі скрізь багато мандаринових, гранатових і оливкових дерев, над головами пурхають зграї зелених папуг, та так стрімко, що треба меткого ока, аби їх угледіти.

Вулички забиті автомобілями. Цей вигляд мимоволі спонукає захоплюватися греками – віртуозними водіями. Пішоходам теж пройти важко: на крайках тротуарів столики кав’ярень і ресторанчиків.

Стіни будинків, паркани, вагони метро ряхтять графіті, часто примітивними каракулями. Враження, що це  загальноміська традиція і такі автографии залишають тут усі кому де заманеться.

А ще тут засилля  котів. Вони скрізь: серед руїн, на вуличках, на парканах, у дворах і на сходах. І так само скрізь – котячий посуд. Для греків коти, схоже, священні тварини, як для індійців корови. Якогось вочора один з нас тільки-но притулився до паркана, щоб випити пива, як на нього посунула ціла зграя котів. Вони вирішили, що він відкриває для них їжу.

Поміж руїн стародавньої бібліотеки зустрічали черепах, воістину зберігачів вічної мудрості. Напевне, черепахи замешкали тут із античних часів.

А афінські сувенірні лавки! Їх безліч. Товар недорогий , багато хендмейду, все дуже якісне. Там я придбала статуетку грецької богині з білої мармурової крихти. Розписаних квітами пенісів та магнітиків зі сценами древнього одностатевого акту не купувала – нікому дарувати.

З Афін до островів Егейського моря курсують великі пороми. Найближча морська мандрівка – на острів Егіна з фісташковими садами: лише півтори години в один бік. На Егіні, а пізніше і в самих Афінах я таки скупалася в морі. Біля острова вода була теплішою.

Хоча осінній вітер змушував ходити на побачення з Афінами в легкому пуховику.