У дні фестивалю американського кіно «Незалежність» («The American Independent Film Festival») столичний кінотеатр «Жовтень» демонстрував ігрові та документальні фільми, які засвідчили багате різноманіття кінематографа США, силу незалежного творчого мислення.

Мені вдалося переглянути дві фестивальні стрічки.

Документальний фільм «Вибір зброї: історія Ґордона Паркса» («A Choice of Weapons: Inspired by Gordon Parks») досліджує життя і творчість одного з найвидатніших фотографів та режисерів ХХ століття, який уплинув на цілі покоління кольорових меншин у Штатах. Афроамериканець Ґордон Паркс висвітлював соціальні проблеми та боротьбу за расову справедливість. І своїми потужними фотороботами спромігся подолати расові бар’єри і здобути світове визнання. Вони вражають силою думки, емоційністю та майстерністю.

Творці фільму не звичайні хронологи життя Паркса – вони філігранні дослідники його емоційного світу і творчого процесу. На екрані розгортається всесвіт особистості з її світосприйняттям, цінностями, мотиваціями – завдяки рідкісним архівним кадрам, світлинам та інтерв’ю з близькими людьми й колегами Паркса. Вибір саундтреків, як на мене, бездоганний: музика фільму вияскравлює емоції й атмосферу оповіді.

Американський документальний фільм «За межами утопії» став дебютом режисерки Мадлен Гевін на кінофестивалі «Санденс» 2023 року. Ця кінорозповідь головним чином зосереджується на постаті пастора Сеунгеуні Кіма, південнокорейського правозахисника та директора місії «Калеб», яка з 2000 року врятувала понад 1000 перебіжчиків з Північної Кореї. Є у фільмі документальні, чому «втікачів з комуністичного раю» щораз більшає: гладач бачить аматорські кадри зсередини КНДР, а також спогади Хьонсео Лі, інших перебіжчиків, які викликають моторошну дрож. Дійство стрічки зосереджується на історіях кількох сімей, котрі тікають з Північної Кореї, ризикуючи життям. Герої фільму розповідають про жорстокість режиму, злидні та постійний страх, у якому вони існували. Розповіді ілюструють кадри хроніки та коментують експерти. Усе це створює орвеллівську картину людського живоття в Північній Кореї. І водночас засвідчує зародження слабких пагонів спротиву диктатурі, проявів стійкості людського духу, прагнення свободи, яке неможливо зламати.

Гевін майстерно поєднує інтерв’ю, хроніку та анімацію, щоб зачепити глядача за живе. Розповіді героїв картини щирі й емоційні – такі зазвичай роблять аудиторію союзниками. Тому й відчуваєш, слухаючий їх, майже фізичну свою присутність у Північній Кореї. Деякі сцени фільму справді важкі для перегляду, не кожен глядач витримає.

Головний кінокритик часопису «Variety» Оуен Глейберман похвалив фільм за показ глядачам «забутої» трагедії Північної Кореї завдяки використанню вражаючої операторської роботи. У рецензії для «The Hollywood Reporter» Деніел Фіенберг писав, що у стрічці є сповнена напруги емоційна історія. Хоча фільм розповідає про сім’ї перебіжчиків, але висміяв включення «сухого та безжиттєвого» уроку історії про Північну Корею, яка не вписувалася в переконливі розповіді з перших вуст.

Якщо хочете дізнатися більше про життя в Північній Кореї, про мужність людей, що ризикують усім заради свободи, то цей фільм точно для вас.