Спілкуємося з хіп-хоп виконавцем та музичним і спортивним журналістом Андрієм Шалімовим. Він ще відомий, як Фріл –  учасник молодіжного гурту «На Відміну Від», що розпався 2015 року. Нині працює головним редактором музичного сайту і журналістом у виданні «Футбол», розпочав свою сольну кар’єру. Тому наша розмова –  не лише про  роботу, а й про творчі уподобання.

– Андрію, до чого більше тяжієш: до журналістики чи музики?

– Більше живу музикою, майже все у моєму творчому житті пов’язане з нею. Як журналіст теж пишу про музику, точніше, про реп. Цікавлюся футболом, а тому пишу і про нього.

–  Пам’ятаю тебе  як веселого, «стьобного»  учасника гурту  «На Відміну Від».  А от сольний проект «Freel», судячи із синґлів, серйозніший, часом ліричний.  Відчутна громадянська позиція автора. А яким буде новий альбом «Спалах»?

– Багато «стьобних» треків, написаних уже для сольної кар’єри, забракував. Коли  було 20 років, хотілося  жартувати. Але будь-який автор, і пісень також, має вдивлятися у те, що відбувається навколо. Більшість творів, написаних для альбому «Спалах», як і однойменний трек, народилися в час Революції  Гідності і пізніше, коли почалася війна з Росією…  Не за кращих часів для країни і для мене. Відчував, що для гурту «На Відміну Від» не вистачало соціальних мотивів. Альбом майже завершено, залишилося записати останній трек. От зробимо ще й «промо», запишемо кліпи – і  зустрічайте. Якраз сніг розтане і крига скресне…

Буде, звісно, на інтернет-платформах: можна придбати, а можна і безкоштовно послухати.

– А презентація альбому?

– Про презентацію ще не знаю. Це теж потребує творчих зусиль, ідеї, якихось затрат. А от «промо» альбому, інші «розкрутки» зроблю обов’язково. Хочу, щоб мене почули.

– Що надихає на творчість?

– У кожного – по-своєму. Всотую усе, що можу: зачепили якийсь фільм,  пісня або книжка… Просто йду вулицею: діти катаються з гірки,  незамерзлим озером качки пливуть, а біля метро бабуся співає заради милостині… І вже маю враження, один рядок,  другий … З примусу багато не напишеш.

Після Майдану стався величезний поштовх для розвитку масової музики. Правда, як на мене, хіп-хоп все ще відстає. От і хочу виправити  ситуацію.

–  А як із авторською винагородою? Чи платять у нас за музику?

– Вже платять. У мене, наприклад, передплата на Google  Play,  більшість моїх друзів також платять за якісь стрімінгові платформи. За хорошу книжку теж не шкода віддати гроші.

– А як ти прийшов у журналістику? Чи мріяв про таке?

– Знав з дитинства, що буду писати. Пишу вірші, тексти для інших виконавців, журналістські матеріали. Мріяв працювати у «Футболі» ще з 99-го року, коли купував кожен його випуск. Звісно, люблю свою роботу, але хотів би займатися виключно музикою. Ну, а журналістика залишиться, як хобі.

– Що порадиш журналістам-початківцям ? 

– Більше читати. І пресові матеріали, і книжки, переглядати телепередачі. Це і загальний розвиток, і професійне зростання. Ну,  ще,  для повноти життя,  на айкідо можна записатися…

Намагайтеся бути кращими у своїй професії, у вибраній спеціалізації, захворійте журналістикою. Якщо хочете просто бути журналістом чи просто головним редактором, бо це престижно звучить, – не гайте часу дарма. Робити треба те, чим гориш. Тоді «загоряться» твої читачі.

Я вже казав, що живу музикою. От нею і буду «запалювати» слухачів. Хоча і журналістика для мене не чужа, але музика – то розмова із Всесвітом.