– Сподіваюся, коли подорослішаєш, не матимеш тих рамок, які колись завадили мені розвиватися.
Він сидів, нахилившись біля дитячого ліжка, і сповненим турботи тихим голосом розповідав життєві історії…

Мені 13 років, я – татова дочка, полюбляла дослухатися до його порад та, на подив, завжди відчувала до нього жаль. Відверто кажучи, досі не знаю причину того почуття. Припускаю, це було через мої невиправдані сподівання та його обіцянки. Він із тих чоловіків, котрим не притаманна вагома впевненість та рішучість, але вони завжди знайдуть потрібні слова та підтримають діалог.

– Женю, я втратив багато можливостей. Тому мрію, що ти матимеш повноцінну освіту.

Говорив протяжно, дещо переривчасто:

– Ти повинна вміти спілкуватися та домовлятися…

Я закарбувала в пам’яті той меланхолійний діалог. Дивний посмак: мені не доводилося слухати про таткові досягнення. Так, ніби він соромився, не бажав хизуватися.

Я лежала, дивлячись на порожню стелю. В напівтемряві простежувався силует батька. Знала, що дивиться на мене розумним поглядом, і це теж спонукало мене замислюватися. Його манера говорити знов і знов нагадувала про внутрішні вагання.

Нині йому 45, його життєва історія кардинально змінилася, а доля підготувала випробування. Якщо вірити відомому вислову «Люди не змінюються з часом. Час лише показує, ким вони є насправді», то мій батько щоразу підтверджує думку про те, що він людина холодна.

Він той самий тато, який говорить складною мовою навіть про буденність. І мені завжди складно бути з ним наскрізь прозорою – відвертою. Від нього віє меланхолійним настроєм та надмірною вдумливістю. Її я й перейняла у нього.

Батько так само хвилюється про моє майбутнє, натякає, щоб шукала шляхи виїзду за кордон. І все так само неоднозначно усміхається – геть не втямиш, чи він радіє, чи на душі смуток.

Бувають такі люди, котрі здаються затишними й водночас віддаленими від усіх. Такий і мій батько. Розумний, мудрий, рідний, але повсякчас стриманий і не щедрий на емоції. Сповнений віри в мене навіть тоді, коли в його житті усе непросто.

– Женю, ти зможеш досягти всього, чого прагнеш. Тільки не гай часу, а роби.